Лишний вес и его проблемы
Избыточный вес - проблема, которой следует заниматься с самых начальных признаков ее появления, для того, чтобы не доводить дело до посещения врача. Человек набирает лишний вес в случае, если съедает больше, чем ежедневно тратит его организм. Лишний вес, а тем более ожирение, приводит к множеству проблем со здоровьем и укорачивает жизнь.
Во-первых, это болезни сердечно сосудистой системы: гипертония, ишемическая болезнь сердца (ИБС) и сахарный диабет – неизменные спутники ожирения. Известно, что гипертонией полные люди страдают в 3-4 раза чаще, чем люди с нормальным весом.
При лишнем весе часто поражается печень: застой в желчном пузыре и печеночных ходах создает условия для образования камней.
Понятно, что излишний вес создаёт и психологические проблемы, занижает самооценку человека.
Список болезней, которые провоцируются лишним весом, можно продолжить. Лечение всех этих заболеваний возможно только одновременно со снижением веса. Учеными доказано, что даже незначительное уменьшение веса тела приводит к улучшению общего состояния организма.
Кожен народ, кожна етнічна чи соціальна група має свої звичаї, що складалися протягом тисячоліть. Звичаї народу - це ті прикмети, за якими розрізняють народи не тільки в сучасному, але й у їх історичному минулому. Народні звичаї охоплюють усі ділянки родинного й суспільного життя. Звичаї, як і мова, - це ті найміцніші елементи, що об'єднують окремих людей в одну етнічну групу, в одну націю, де б вони не жили. В усіх народів світу є повір'я, що той, хто забув звичай своїх батьків, карається людьми і Богом. Таких людей зневажають, відвертаються від них. У цьому плані показовою є розповідь професора-етнографа, яка тривалий час вивчала культуру одного з племен, що мешкає в Гімалаях. Учена зріднилась з цими людьми: вивчила їхню мову, звичаї, обряди, особливості побуту, спілкування. Була для них і порадником, і лікарем, і вихователем дітей. її авторитет тут був незаперечний. У племені обов'язковим для кожного члена було знати свій родовід до шістдесятого коліна. Під час однієї з бесід старійшина попросив жінку-вчену розповісти про свій родовід. "Я змогла назвати свій родовід, - пише вона, - лише до четвертого покоління. Після цього я відчула певну байдужість до своєї персони усіх членів племені".