Юність - пора першої закоханості, а інколи й справжнього кохання. Багато письменників - і класиків, і сучасників - присвятили свої твори цьому прекрасному почуттю. Але справжнім шедевром на всі віки залишається п’єса В.Шекспіра «Ромео і Джульєтта», яку він написав у 1595 році.
Сюжет, в якому почуття повністю поглинає пристрасних у відчаї й радості, опалених гарячим сонцем півдня юних закоханих із Верони, що віддаються любовному пориву всім своїм єством, хвилює вже не одне покоління юних читачів. Автор показав, як кохання починає поступово змінювати Ромео і Джульєтту. Юнак звільняється від меланхолії, показної пристрасті та вдаваних страждань. Він розуміє, що кохання – це великий дар долі, тому відчуває відповідальність за Джульєтту, котра відкрила йому своє серце. Ніжно й водночас впевнено Ромео веде свою обраницю під вінець. Вони не опираються коханню, а лише підкорюються закону природи. Питання про правомірність почуття для них не існує. Для Шекспірових героїв розлука страшніша від смерті. Крім проблеми кривавої ворожнечі між сім’ями Монтеккі і Капулетті, автор порушує ще й інші проблеми: виховання, ролі церкви в житті суспільства, стосунків між батьками і дітьми, між молодими людьми тощо. Такі самі проблеми хвилюють людей і сьогодні.
Тож літературна година, проведена працівниками відділу абонементу за твором В.Шекспіра 19 травня для учнів НВК №5, викликала справжню зацікавленість юних читачів, відкрила перед ними світ справжніх почуттів та високу майстерність автора в їх змалюванні. Присутні також відкрили завісу в царство музи Кліо, подумки перенісшись в далеке ХVI століття. І, щоб краще пізнати творчість Шекспіра, віртуально відвідали його батьківщину.
Darhaqiqat, hozirgi kunga kelib global muomolarni oldini olish maqsadida kõp tashkilotlarga asos solindi. Biroq ularning kõp qismi maosh olishdan kõpiga yaramaydi. Masalan , shunday tashkilotlar borki, ular faqatgina õz nafsini õylab ish faoliyat yuritadilar. Agar shu ahvol davom etaversa, birinchidan, davlat õz byudjetidan ayriladi, ikkinchidan, atrofimizdagi muommolar ham õz yechimini topa olmaydi. Shunday ekan, ushbu tashkilotlarning egalari, avvalo, õz ishiga sodiq qolib, õz faoliyatini vijdonan olib borishi maqsadga muvofiq bõladi.