Bahor juda ajoyib fasl! Gullar ichiladi, maysalar kokaradi, tabiyat yangilanadi va uyg'onadi! Dalalarda ish qiziydi. Dehqon bobolarimiz ishni sekin asta boshlashadi. Biz ham sinfimiz bilan ularning (Dehqon bobo) ning yonlariga bordik. Ularga ko'p ishlarda yordam beradik. Dehqonlar bizni juda maqtashdi va duolar qilishdi. Agar inson niror kimga yordam qilsa,u albatta savobga qoladi va qanchalik odoblilihini boshqalarka o'z ishi bilan namoyon qiladi. Biz ham juda hursand bo'ldik. Va maktabga qaytib yana darsimizni dabom ettirdik!
Объяснение:
надеюсь понятно! в некоторых местах o это o'
Традиционно главным институтом воспитания является семья. То, что ребенок в детские годы приобретает в семье, он сохраняет в течение всей последующей жизни. Важность семьи как института воспитания обусловлена тем, что в ней ребенок находится в течение значительной части своей жизни, и по длительности своего воздействия на личность ни один из институтов воспитания не может сравниться с семьей. В ней закладываются основы личности ребенка, и к поступлению в школу он уже более чем наполовину сформировался как личность.
Семья может выступать в качестве как положительного, так и отрицательного фактора воспитания. Положительное воздействие на личность ребенка состоит в том, что никто, кроме самых близких для него в семье людей – матери, отца, бабушки, дедушки, брата, сестры, не относится к ребенку лучше, не любит его так и не заботится столько о нем. И вместе с тем никакой другой социальный институт не может потенциально нанести столько вреда в воспитании детей, сколько может сделать семья.
В связи с особой воспитательной ролью семьи возникает во о том, как сделать так, чтобы максимизировать положительные и свести к минимуму отрицательные влияния семьи на воспитание ребенка. Для этого необходимо точно определить внутрисемейные социально-психологические факторы, имеющие воспитательное значение.
Главное в воспитании маленького человека – достижение душевного единения, нравственной связи родителей с ребенком. Родителям ни в коем случае не стоит пускать процесс воспитания на самотек и в более старшем возрасте, оставлять повзрослевшего ребенка наедине самим с собой.
Именно в семье ребенок получает первый жизненный опыт, делает первые наблюдения и учится как себя вести в различных ситуациях. Очень важно, чтобы то, чему мы учим ребенка, подкреплялось конкретными примерами, чтобы он видел, что у взрослых теория не расходится с практикой. (Если Ваш ребенок видит, что его мама и папа, которые каждый день твердят ему, что лгать нехорошо, сами того не замечая, отступают от этого правила, все воспитание может пойти насмарку.)
Каждый из родителей видит в детях свое продолжение, реализацию определенных установок или идеалов. И очень трудно отступает от них.
Конфликтная ситуация между родителями – различные подходы к воспитанию детей.
Первая задача родителей – найти общее решение, убедить друг друга. Если придется идти на компромисс, то обязательно, чтобы основные требования сторон были удовлетворены. Когда один родитель принимает решение, он обязательно должен помнить о позиции второго.
Вторая задача - сделать так, чтобы ребенок не видел противоречий в позициях родителей, т.е. обсуждать эти во лучше без него.
Дети быстро “схватывают” сказанное и довольно легко маневрируют между родителями, добиваясь сиюминутных выгод (обычно в сторону лени, плохой учебы, непослушания и т.д.). Родители, принимая решение, должны на первое место ставить не собственные взгляды, а то, что будет более полезным для ребенка.
В общении у взрослых и детей вырабатываются принципы общения:
1) Принятие ребенка, т.е. ребенок принимается таким, какой он есть.
2) Эмпатия (сопереживание) – взрослый смотрит глазами ребенка на проблемы, принимает его позицию.
3) Конгруэнтность. Предполагает адекватное отношение со стороны взрослого человека к происходящему.
Родители могут любить ребенка не за что-то, несмотря на то, что он некрасив, не умен, на него жалуются соседи. Ребенок принимается таким, какой он есть. (Безусловная любовь)
Возможно, родители любят его, когда ребенок соответствует их ожиданиям, когда хорошо учится и ведет себя. Но если ребенок не удовлетворяет тем потребностям, то ребенок как бы отвергается, отношение меняется в худшую сторону. Это приносит значительные трудности, ребенок не уверен в родителях, он не чувствует той эмоциональной безопасности, которая должна быть с самого младенчества. (обусловленная любовь)
У тезах подаються результати дослідження людського фактору в науково-фантастичному дискурсі через призму антропологічної лінгвістики. Виявлено негативні моделі еволюції людини у жанрі наукової фантастики та підкреслено основну тематику творчості Рея Дугласа Бредбері
Ключові слова: антропоцентризм, еволюція людини, наукова фантастика, Бредбері, майбутнє
В тезисах приводятся результаты исследования человеческого фактора в научно-фантастическом дискурсе через призм антропологической лингвистики. Обнаружены негативные модели эволюции человека в жанре научной фантастики и подчеркнуто основную тематику творчества Рэя Дугласа Брэдбери
Ключевые слова: антропоцентризм, эволюция человека, научная фантастика, Брэдбери, будущее
The investigation deals with the results of the study of the anthropological factor in the science fiction discourse through the prism of anthropological linguistics. The paper distinguishes some negative models of human evolution in the genre of science fiction and emphasized on the central themes of Ray Douglas Bradbury‘s sci-fi prose
Key words: anthropocentrism, human evolution, science fiction, Bradbury, future
У лінгвістичній теорії художнього тексту все більш активно розвивається антропоцентричний напрям, в рамках якого літературний твір розглядається як втілення індивідуально-авторського сприйняття і організації картини світу. Можна стверджувати, що авторський художній текст великою мірою є антропоцентричним, що виражає індивідуальне сприйняття світу через власну когнітивну систему. Особливостями мови художнього дискурсу займались визначні українські та російські вчені, зокрема В.В. Виноградов, І.Р. Гальперін, Ю. М. Лотман, З.І. Хованська, Постовалова В.І., Попова З.Д., Матвєєва О.О. та інші. Було досліджено, що об’єднуючою рисою мови художніх творів є антропоцентризм – людський чинник у мові. Передусім, рисою “людського” в художньому тексті є авторська творчість. Художньо-літературна мова формується у вигляді конкретного ідіостилю автора ігається творче використання лексичних, фонетичних та граматичних явищ мови зі сторони письменника, які здійснюють певний естетичний вплив на читача [5, с. 69].
Про людські риси в художньому дискурсі говорить його тематика. Про що б не писав автор, ключовою темою будь-якого твору була, є і буде людина та життя. Навіть якщо головними чи другорядними персонажами у художньому творі виступають роботи, гуманоїди чи тварини, вони набувають рис людини, іншими словами – антро ізуються [5]. Таким чином, людина та її сутність є основним змістом художньої літератури на всіх її рівнях. Можна вважати, що людина є центром, який визначає напрямки сучасної лінгвістики, її методи, завдання, предмет. Недаремно видатна постать лінгвістики, В. Гумбольдт, називає людину феноменом, який визначає і об’єднує науку про мову.
Досліджуючи жанр наукової фантастики, звертаємось до постаті людини та еволюції людської особистості у ньому. Як зазначають літературознавці, У ХХ столітті відбувається переосмислення релігійних, життєвих, повсякденних цінностей. Як наслідок, творці спрямовують свою увагу на майбутнє, шукаючи у ньому відповіді на багато питань, серед яких і питання майбутнього людства. Цю тему нам вдалось прослідкувати на прикладі негативних моделей у творах фантастів. Песимістичні прогнози фантаста та інших письменників цього жанру та епохи є свідченням не лише значних психологічних, соціальних зрушень через прогрес людства. Вони також є підтвердженням правдивості теорії регресивної природи еволюції “людини розумної”.
Є фактом те, що у творах фантастів людина постає швидше прикладом деградації, аніж прогресивного розвитку. Образ людини – це подекуди кволе створіння, з великою головою, ногами, як у павука та руками, які харчуються пігулками. Часто, людина стає жертвою односторонньої цивілізації, простим придатком конвеєрного виробництва. Її описують як інтелектуала у кволій тілесній оболонці [1].
Другий варіант так званого “сценарію еволюції людини” в гіршу сторону виглядає наступним чином. Людина не втрачає своєї людської подоби, але підпадає під владу машини, яка повністю нею керує, витісняючи її з усіх життєвих сфер. Машина годує, обігріває, освітлює, одягає, розважає, і що найгірше – замінює сім’ю, друзів, близьке коло спілкування. В кінцевому результаті машина поневолює людину. Місто, в якому проживає така людина нагадує вулик. У цьому вулику кожен живе у своїй “норі” і отримує все необхідне, а поза домівкою людина стає безпомічною та беззахисною. Врешті-решт, найбільшою трагедією обертається те, що людина втрачає здобуті знання, що віками передавались сім’ями із покоління до покоління. Пам’ять про історичні події, Землю, Сонце, квіти, зірки стають легендою, яка щоразу віддаляється від людини [1].
Объяснение: