Відповідь: Герой роману – Лемюель Гуллівер, хірург і мандрівник, спочатку судновий лікар, а потім і «капітан декількох кораблів». Першою дивовижною країною, куди він потрапляє, стала Ліліпутія.
Після аварії корабля мандрівник опиняється на березі. Його зв’язали крихітні чоловічки, розміром не більше мізинця.
Переконавшись у тому, що Людина-Гора (або Куінбус Флестрін – так називають малятка Гуллівера) налаштований миролюбно, йому знаходять житло, приймають спеціальні закони безпеки, забезпечують його харчуванням. Спробуйте прогодувати велетня! Гість в день з’їдає стільки, скільки 1728 ліліпутів!
З гостем привітно розмовляє сам імператор. З’ясовується, що ліліпути ведуть війну із сусідньою державою Блефуску, яка населена теж крихітними чоловічками. Бачачи загрозу гостинним господарям, Гуллівер виходить в затоку і притягує на мотузці весь флот Блефуску. За цей подвиг йому дарують титул нардака (найвищий титул в державі).
Гуллівера радо знайомлять із звичаями країни. Йому демонструють вправи канатних танцюристів. Найспритніший плясун може отримати посаду, що звільнилася при дворі. Ліліпути влаштовують церемоніальний марш між широко розставлених ніг Гуллівера. Людина-Гора приносить присягу на вірність державі Ліліпутії. Насмішкою звучать її слова, які перераховують титули крихітки-імператора, який іменується «відрадою і жахом Всесвіту».
К 1514 - 1515 гг. относится создание шедевра великого мастера — «Джоконды». До последнего времени думали, что этот портрет был написан гораздо раньше, во Флоренции, около 1503 г. Верили рассказу Вазари, который писал: «Взялся Леонардо выполнить для Франческо дель Джоконде портрет монны Лизы, жены его, и, потрудившись над ним четыре года, оставил его недовершенным. Это произведение находится ныне у французского короля в Фонтенебло. Между прочим, Леонардо прибег к следующему приему: так как мадонна Лиза была очень красива, то во время писания портрета он держал людей, которые играли на лире или пели, и тут постоянно были шуты, поддерживавшие в ней веселость и удалявшие меланхолию, которую обычно сообщает живопись выполняемым портретам».Весь этот рассказ неверен от начала до конца. По словам Вентури, «монна Лиза, позднее Джоконда, была созданием фантазии новеллиста, аретинского биографа, Джордже Вазари». Вентури в 1925 г. предположил, что «Джоконда» — портрет герцогини Костанцы д'Авалос, вдовы Федериго дель Бальцо, воспетой в маленькой поэме Энео Ирпино, упоминающем и о ее портрете, написанном Леонардо. Костанца была любовницей Джулиано Медичи, который после брака с Филибертой Савойской отдал портрет обратно Леонардо.В самое последнее время Педретти выдвинул новую гипотезу: луврский портрет изображает вдову Джованни Антонио Брандано по имени Пачифика, которая также была любовницей Джулиано Медичи и родила ему сына Ипполито в 1511 г. Как бы то ни было, вазариевская версия вызывает сомнение уже потому, что никак не объясняет, почему портрет жены Франческо дель Джокондо остался на руках у Леонардо и был увезен им во Францию.
I was impressed that this painting by Leonardo da Vinci, Mona Lisa del Gioconda. " Fuzzy greenish-gray landscape in the mist creates perspective and inscrutability, contrasting with the dark clothes Jump, which, in turn, underscores her face full of inner light, gentle power and mystery. It seems that it is timeless, because learned something important, and now it protects her and gives hope and confidence. Because Mona Lisa, despite a soft smile, comes across very confident women, the only certainty this understated, not for show, just an integral part of her life. Her face is captivating femininity and wisdom, not age, but women, and this makes the Mona Lisa a benchmark of womanhood yet for many years, it is no wonder that same smile say "Jump".
Відповідь: Герой роману – Лемюель Гуллівер, хірург і мандрівник, спочатку судновий лікар, а потім і «капітан декількох кораблів». Першою дивовижною країною, куди він потрапляє, стала Ліліпутія.
Після аварії корабля мандрівник опиняється на березі. Його зв’язали крихітні чоловічки, розміром не більше мізинця.
Переконавшись у тому, що Людина-Гора (або Куінбус Флестрін – так називають малятка Гуллівера) налаштований миролюбно, йому знаходять житло, приймають спеціальні закони безпеки, забезпечують його харчуванням. Спробуйте прогодувати велетня! Гість в день з’їдає стільки, скільки 1728 ліліпутів!
З гостем привітно розмовляє сам імператор. З’ясовується, що ліліпути ведуть війну із сусідньою державою Блефуску, яка населена теж крихітними чоловічками. Бачачи загрозу гостинним господарям, Гуллівер виходить в затоку і притягує на мотузці весь флот Блефуску. За цей подвиг йому дарують титул нардака (найвищий титул в державі).
Гуллівера радо знайомлять із звичаями країни. Йому демонструють вправи канатних танцюристів. Найспритніший плясун може отримати посаду, що звільнилася при дворі. Ліліпути влаштовують церемоніальний марш між широко розставлених ніг Гуллівера. Людина-Гора приносить присягу на вірність державі Ліліпутії. Насмішкою звучать її слова, які перераховують титули крихітки-імператора, який іменується «відрадою і жахом Всесвіту».
Пояснення: