Казахстан - огромная страна, главная гордость которой - степи и кочевники. И все? Нет, далеко не все.
Это привлекательнейшая страна с замечательной природой, разнообразным ландшафтом, столичным блеском городов, сочетающих в себе восточную умиротворенность и западную роскошь, множеством бережно хранимых традиций и настоящей экзотикой азиатской культуры. Казахстан состоит в ОБСЕ, СНГ, ОДКБ, ЦАС (Центрально-Азиатское сотрудничество), Организации Исламской Конференции, ЕвразЭС (Евразийское Экономическое Сообщество), ШОС (Шанхайская Организация Сотрудничества), СВМДА, Совете Тюркоязычных Стран, Тюркском Военном Совете, Индивидуальном Плане Партнерства с НАТО (с 1994 года). Казахстан старается быть открытым для всех, для всего мира, что, в принципе, служит только на пользу самому государству и людям, его населяющим.
Сегодня бизнес-центр Казахстана мало чем отличается от такого же центра в развитой европейкой стране. Безусловно, Казахстану пришлось пройти через многое прежде, чем достигнуть того, что он имеет и чем является сейчас. Стране понадобилось 20 лет упорного труда и многостороннего сотрудничества с миром, чтобы войти в 30-ку самых развитых стран мира.
Казахская земля хранит в себе все, что только может вообразить географ - это и бескрайние дикие степи, особую прелесть которым придают пресные и соленые озера, где скапливаются тысячи водоплавающих и околоводных птиц, и уникальный сосновый бор, и могучие горы, и вторые по величине и значимости каньоны в мире, и даже море.
На древней территории Казахстана за свою свободу и независимость сражались храбрые племена саков, граничивших с Персидской державой Ахеменидов и не позволивших персидским завоевателям - царям Киру II и Дарию I, а также сильнейшей армии Александра Македонского подчинить гордое кочевое племя своей власти. На этой земле царица южных саков - массагетов Томирис, кочевавших в Приаралье, казнила самого Кира Великого в 530 г. до н. э. и прислала в Персию его голову в бурдюке, наполненным кровью - кровью, которой так жаждал Ахеменидский царь.
Многое таит в себе казахстанская земля, и не понять ее души человеку, не побывавшему на родине древних кочевников и не увидевшему собственными глазами бескрайние степи и национальные юрты - традиционные символы древних предков казахов.
Барселона не була б самою собою без незвичайно яскравих і оригінальних робіт Антоніо Гауді. Цей геніальний архітектор, якого багато хто називає генієм модернізму, являє собою зовсім винятковий випадок, його особистість не піддається ніякій класифікації. Дійсно, його архітектура вписується в рамки періоду модернізму, але унікальний характер його робіт, інтровертність і загадковість самої фігури художника виділяють Гауді серед сучасників.
Антоніо Гауді - геній, який набагато випередив свій час. Феномен, що не піддається поясненню і тим більше наслідуванню. Неповторний, незрівнянний, немислимий. Він пропрацював 48 років. Основна частина його проектів зроблена для Барселони і здійснена в ній [4].
З самого дитинства Антоніо Гауді страждав ревматизмом, що перешкоджає іграм з іншими дітьми, але не заважає тривалим одиночним прогулянкам, до яких він мав пристрасть все своє життя. Обмежена через хворобу рухливість загострила ість майбутнього архітектора, відкрила йому світ природи, який став головним джерелом натхнення при вирішенні як художньо - оформлювальних, так і конструктивних завдань [5].
Традиційно Гауді зараховують до каталонського модерну, але повністю він не вписується ні в який архітектурний перебіг. З таким же успіхом його можна віднести до мавританського бароко, до неокласицизму або до неоготики. Але він віддав перевагу свавільно перемішати всі архітектурні стилі, створивши свою власну еклектику.
+Творчість Гауді, зодчого, чий художній метод склався на рубежі XIX-XX століть, характеризується яскравістю і незвичністю. Багато хто з ідейних учнів іспанського майстра, а також теоретики архітектурного мистецтва називають його реформатором і новатором іспанського та світового зодчества, людиною, що зуміла виробити свій власний, неповторний стиль.
Объяснение: