1)На відміну від казок, що передавали уявлення наших предків про навколишній світ на побутовому рівні, міфи відображають узагальнений образ дійсності як впорядковану систему взаємодії вищих сил.
2)Зміст казок сприймається як вигадка, міфи створювалися як загальнонародна інтерпретація подій, що реально відбувалися.
3)У казці людина вступає в протиборство з силами зла, щоб досягти бажаного, в міфі розповідається про богів і героїв, які вершать долі простих смертних.
4)Сюжети окремих міфів пов’язані між собою, але розвиваються вільно, без строгих канонів розповіді. У казках витримується строго певна композиція із стійкими формоутворювальними елементами.
5)Мова казок максимально наближена до народного, міфи відрізняє особлива урочистість мови.
Ко́нус (геометрія) (лат. conus від дав.-гр. κώνος — «шпичак шолома», «шишка»)[1] — геометричне тіло, отримане шляхом об'єднання всіх променів, що виходять з однієї точки — вершини конуса, і таких що проходять через довільну плоску криву. Іноді конусом називають частину такого тіла, отриману об'єднанням усіх відрізків, що з'єднують вершину і точки пласкої поверхні (яку в такому випадку називають основою конуса, а конус називають таким, що спирається на дану поверхню). Надалі буде розглядатися саме цей випадок, якщо не сказано про інше.
За ДСТУ: конус — узагальнений термін, під яким залежно від конкретних умов розуміють конічну поверхню, конічну деталь чи конічний елемент[2].
Відрізок, опущений перпендикулярно з вершини на площину основи (а також його довжина), називається висотою конуса. Якщо площа основи має скінченне значення, то об'єм конуса також має скінченне значення і дорівнює третині добутку висоти на площу основи. Таким чином всі конуси, що спираються на дану основу, і мають вершину в площині, паралельній цій основі, мають рівний об'єм, оскільки їх висоти рівні. Якщо основою конуса є многокутник, тоді конус стає пірамідою. Таким чином піраміди є підмножиною конусів.
Відрізок, що сполучає вершину конуса з точкою границі його основи називається твірною конуса. Множина всіх твірних конуса називається бічною поверхнею конуса.
Якщо основа конуса має центр симетрії (наприклад, є еліпсом) і ортогональна проекція вершини конуса на його основу збігається з цим центром, то конус називається прямим. При цьому пряма, що сполучає вершину конуса з центром його основи називається віссю конуса. Якщо ж ортогональна проекція вершини не збігається з центром основи, то такий конус називається косим.
Объяснение: