ответ: ПРИСТОСУВАННЯ ТВАРИН до наземно-повітряного середовища:
• більшість тварин мають добре розвинені органи зору;
• добре орієнтування за до органів чуття: зору, слуху, нюху;
• спілкування за до звуків;
• у спеку тварини ховаються в нори (скорпіон, павуки тарантул і каракурт, ховрахи, миші полівки);
• з нестачею їжі птахи мігрують в придатніші місця (птахи летять у вирій);
• активне переміщення різними наземних тварин в пошуках їжі;
• здатність до польоту птахів, комах, летючих мишей;
• дихання киснем атмосфери;
• зимова сплячка, заціпеніння тварин;
• складніша поведінка;
• пристосування до підтримання вологи на сталому рівні;
• підтримання температури тіла (багато теплокровних тварин, гріються на сонці плазуни, взимку збільшення підшерстку звірів та пуху птахів);
• потовиділення для охолодження;
• мешканці мають внутрішню опору для підтримки тіла;
• пристосовані до добового ритму (активні частину доби, в іншу відпочивають).
ПРИСТОСУВАННЯ РОСЛИН до наземно-повітряного середовища:
• пристосування до температурних умов (для зменшення випаровування взимку листяні дерева восени скидають листя, відмирає наземна частина трав);
• у деяких рослин плоди і насіння поширюється вітром або тваринами (кульбаба, липа, реп'ях, птахи розносять насіння, поїдаючи плоди);
• дихання киснем атмосфери;
• рослинність лісу формує яруси;
• пристосування до підтримання вологи на сталому рівні (довге коріння, дрібне листя, колючки в посушливих районах, широке листя у вологих районах);
• ввечері деякі рослини закривають квітки;
• випаровування води з листків для охолодження;
• раннє цвітіння лісових трав;
• спрямування листків до світла, у тіні горизонтальне розташування листків для кращого потрапляння світлових променів.
Форма дзьоба птаха показує, чим він живиться:
• короткий і товстий дзьоб для насіння (снігур, горобець, кури);
• гострий загнутий донизу міцний дзьоб допомагає хижакам розривати здобич (яструб, орел, сова, сокіл);
• довгий прямий, іноді трохи загнутий до гори дзьоб для слизької здобичі – риб, жаб (лелека, бузьок);
• короткий та широкий для ловлі на льоту комах (ластівка).
Міфи про аргонавтів оповідають про героїв, які на чолі з Ясоном здійснили далекий морський похід у Колхіду1 на кораблі «Арго» за золотим руном. Деякі вчені розглядають ці міфи як переробку сюжету про мандрівку в підземне царство. Чимало дослідників намагалися пов’язати сюжет про аргонавтів з казкою (окремі мотиви цього міфу звичайні для чарівної казки — невиконуване завдання, яке герой осилює з до доньки головного супротивника; ворожі істоти, яких герой перемагає, посваривши їх між собою, тощо). Однак, швидше за все, оповідь про аргонавтів склалася у VIII ст. до н.е. у вигляді епічної поеми про перші плавання греків у Чорне море і західну частину Середземного (звідси й заплутаний маршрут аргонавтів), тобто в цьому циклі відбилася історія ранньої грецької колонізації (VIII – VI ст. до н.е.).
Ясон, головний герой міфів про аргонавтів, прагнучи повернути батьківський трон, захоплений його дядьком Лелієм, який обіцяв віддати владу, коли небіж привезе золоте руно, вирушив до Колхіди в товаристві 50 найславетніших грецьких героїв: Орфея, Геракла, Кастора і Полідевка, Мелеагра, Тесея, Лаерта та ін. Після різноманітних пригод аргонавти прибули до Колхіди. Місцевий владар Еет пообіцяв віддати руно Леонові, якщо той запряже до плуга пару бронзових биків, виоре ним поле, засіє його зубами дракона, з яких виростуть воїни. Ясон впорався із завданням, але Еет і після цього не віддав золотого руна. Ясон і Медея вбили дракона, який охороняв скарб, і, захопивши руно, відпливли з Колхіди. Щасливо уникнувши небезпек, аргонавти повернулись із золотим руном до Еллади.
Колхіда — регіон у Західній Грузії (нинішня територія Абхазії) на східному та південно-східному узбережжі Чорного моря, названий за ім’ям місцевого племені колхів. Колхіда стала відома грекам завдяки торгівлі й заснуванні тут у VI ст. до н. е. грецьких колоній.
Объяснение: