Баскетбол — американская игра, завоевавшая популярность во всем мире. Она стала олимпийским видом спорта еще в 1936 году. В профессиональный баскетбол играют две команды, каждая из которых состоит из двенадцати человек, но непосредственно на площадке могут играть лишь по пять игроков. Игра состоит из двух таймов по 40 минут с 10-минутным перерывом. Для игры пользуются асоциальным баскетбольным мячом, который чуть больше и тяжелее футбольного.
Задача игроков состоит в том, чтобы набрать очки, закинув мяч в сетку, или в корзину. Корзина подвешивается перед деревянным щитом размером 100 на 80 см на высоте 3 метра над землей и представляет собой круг с сеткой диаметром в 18 дюймов (46 сантиметров). Площадка имеет прямоугольную форму и размер 26 на 14 м.
Эта игра, завоевавшая ныне всемирную популярность, была придумана в 1891 году преподавателем американского колледжа Спрингфилд (Массачусетс) Джеймсом Нэйсмитом. Заметив, что студентам наскучили общепринятые спортивные игры, находчивый физрук прибил к балкону в спортивном зале корзины из-под персиков и предложил ученикам забрасывать в них мяч, обходя игроков противника.
Объект исследования – история мирового баскетбола.
Предмет исследования – история баскетбола в России и в Екатеринбурге.
Цель исследования – рассмотреть, как возник и развивался баскетбол во всем мире историю и успехи баскетбола в России и в Екатеринбурге.
Объяснение:
перед любым занятием обязательно нужно делать разминку и растяжку, как минимум 5-7 минут;приседайте – это развивает мышцы ног, живота и спины, делает движения более «упругими». Норма – 50-100 приседаний;прыгайте со скакалкой – это укрепляет икроножные мышцы, развивает выносливость. Начинать следует со 100 прыжков, постепенно доводя количество до 400-500. Варьируйте скорость, делайте передышки;бегайте. Бег полезен не только для мышц ног, но и для здоровья в целом. 1,5-2 км пробежки – отличная подготовка к интенсивной прыжковой тренировке.бегайте, высоко поднимая бедра: по 20 раз на каждую ногу медленно, затем со средней скоростью и, наконец, с максимально возможной скоростью;тренируйте руки – это немаловажно для придания ускорения телу. Исходное положение: стоя, ноги чуть согнуты. Выполняйте интенсивные махи руками, как во время бега. Сделайте 2 сета по 25-30 секунд;не пренебрегайте плиометическими тренировками. Выполните несколько сетов с чередованием: заскоки на ступеньку, спрыгивания с нее, взрывные прыжки перемежайте с выпрыгиванием на дальность. Следите за правильностью толчка;занимайтесь с утяжелением – для тренировки силы отталкивания это очень эффективный метод. Держа на плечах гриф от штанги или штангу (максимум 30 кг) ходите по залу, обращая особое внимание на то, чтобы в высшей точке разгибания толчковая нога была полностью выпрямлена, а бедро маховой ноги при шаге было параллельно полу.
Подробнее - на -
Цивілізаційний підхід — підхід до розгляду історії, що для нього є характерним акцентування уваги на факторах, що пов'язані з діяльністю суб'єкта історичного процесу (культура, свобода особистості, техніка тощо), його свободи, інтелектуальної діяльності, ролі в суспільстві тощо.
До недавнього часу в усій радянській, а, отже, і вітчизняній літературі панував так званий формаційний підхід, який випливав з марксистського вчення про те, що класова сутність держави визначається економічним чинником, станом виробничих відносин виробництва в цілому, а сама держава є лише надбудовою над економічним базисом.
Протягом останніх років на зміну формаційному прийшов цивілізаційний підхід. Його основою стало поняття «цивілізація».
Одними з найбільших територіальних утворень, до яких входять держави, країни як частини цілого, є цивілізації. Просторово цивілізації охоплюють великі культурні суперсистеми. Для країнознавчого дослідження надзвичайно важливо те, що багато суспільно-історичних процесів й особливостей країн можна побачити лише в контексті їхньої приналежності до цивілізаційного поля, частиною якого вони є. Універсальним підходом, що допомагає виділяти крупніші таксономічні одиниці – цивілізації, є врахування культурних особливостей розвитку.
Цивілізація (від лат. civilis – громадський, державний) – це іб життя великої спільноти людей, що посідає певну територію, сповідує свою релігію, розвиває власні культурні традиції й систему цінностей, удосконалює оригінальний комплекс суспільно-економічних відносин. Історично сформована культурна спільність людей характеризується неповторним життя.
Цивілізація розвивається за власними законами і характеризується такими параметрами, як геополітичне становище, природні ресурси і господарська діяльність, етнодемографічна ситуація, державний лад і політична система, зовнішня політика, культурно-релігійні здобутки. Саме цивілізаційний підхід дає можливість дослідити конкретний фактичний матеріал, з’ясувати місце і роль окремих країн і народів у регіональній і світовій історії.
Цивілізаційний підхід до розгляду історії не підміняє і не відміняє формаційний підхід. Цивілізаційний підхід включає в себе формаційний як складову соціальної причинності певних етапів історичного процесу. Обидва підходи мають елемент ефективності в дослідженні та поясненні розвитку суспільства, як два ракурси, що мають право на існування і які не заперечують один одного [1].