Ламати списи навколо питання, якій літературі - українській чи російській - належить Микола Гоголь сьогодні є недоречним, вважає літературний критик Костянтин Родик. Це все одно, що сперечатися про культурну приналежність Франца Кафки - чеського письменника єврейського походження, який писав німецькою мовою. Щодо Гоголя, то він, зазначає Костянтин Родик, приречений був усе життя коливатися між великодержавністю і своїм українським походженням. «Якщо раціонально він схилявся до підтримки самодержавства, до підтримки імперської ідеї, то в підсвідомості він залишився тим співцем України, яким ми його бачимо, наприклад, в ранній редакції «Тараса Бульби». У Гоголя ще за життя було багато недоброзичливців, які вважали, що він показав Росію (особливо в «Мертвих душах» і «Ревізорі») з негативного боку. Це свідчить про такі прориви його підсвідомого українства, які Гоголь у собі притлумлював». Однак вираз про те, що вся російська література вийшла з Гоголівської «Шинелі», є на загал правдивим, вважає літературний критик.
Гоголя можна вважати першим невротиком у слов’янських літературах, стверджує письменник Андрій Бондар. Хворобливі фантазії Миколи Васильовича вилилися в терпкий різнокольоровий містично-реалістичний коктейль його творів. Причому теплі, соковиті тони присутні у його доробку на українську тематику, а у більш жорсткі, чорно-білі кольори розфарбовані твори петербурзького періоду. «Людина з невротичним темпераментом може дуже часто змінювати свої настрої і змінювати ставлення до своєї творчості», - говорить Андрій Бондар.
Происходит переход от производства продукции массового спроса к товарам, предназначенным для индивидуального покупателя. На место поточного приходит творческий, или креативный, процесс создания изделия по заказу конкретного потребителя, Крупносерийное производство уступает место выпуску товаров небольшими партиями.
Важнейшей чертой новой модели хозяйственного развития является рост наукоёмкого, энерго-, материало- и трудосберегающего производства. Развивается тенденция к устранению барьеров на пути перемещения работников, информации, капиталов, товаров и услуг через государственные границы. Примером может служить деятельность Всемирной торговой организации (ВТО). Её цель — формирование нового мирового экономического порядка, т, е. справедливой, взаимовыгодной системы международных хозяйственных связей.
Значительную роль в этом процессе продолжают играть транснациональные компании (ТНК). По сравнению с середины XX в. существенно выросли их количество и финансовые возможности