Bugungi tinch va osoyishta kunlar uchun jonini fido qilgan ajdodlarimiz xotirasini yod etish, ezgu ishlarini davom ettirish, saflarimizda yurgan, elu yurt tinchligi va ravnaqi yoʻlida xizmat qilgan keksalarni eʼzozlash maʼnaviy hayotimizning ajralmas qismiga aylangan.
Davlatimiz rahbari tashabbusi bilan keng nishonlanayotgan Xotira va qadrlash kuni mazmun-mohiyatida ana shunday ezgu tamoyillar mujassam.
Ushbu ayyom kunlari bugungi tinch-osoyishta hayotga qanday ogʻir sinov va mashaqqatlar evaziga erishilganini yana bir bor chuqur his etamiz. Bu yoʻlda qurbon boʻlgan yurtdoshlarimiz xotirasiga taʼzim qilamiz.
Prezident Shavkat Mirziyoyevning joriy yil 23-apreldagi “Ikkinchi jahon urushi qatnashchilarini ragʻbatlantirish toʻgʻrisida”gi farmoni hamda “Xotira va qadrlash kuniga tayyorgarlik koʻrish va uni oʻtkazish chora-tadbirlari toʻgʻrisida”gi qarorida urush qatnashchilari holidan xabar olish, yurt tinchligi va ozodligi yoʻlida jon fido qilgan yurtdoshlarimiz xotirasini yod etishdek ezgu maqsadlar ifodasini topgan.
Бурхливе ХХ сторіччя по праву називають сторіччям гімнастики. Цей вид спорту користується феноменальним успіхом, відкриваються нові гімнастичні школи, збільшується кількість турнірів, з кожним роком ускладнюється програма змагань, з’являються нові елементи.
На початку 50-х років ХХ-го сторіччя на спортивний Олімп зійшли спортсмени Радянського Союзу. У 1952 році в Хельсінкі, на XV Олімпіаді відбувся блискучий дебют збірної СРСР. Радянські спортсмени вперше брали участь у таких змаганнях і справили надзвичайне враження на світову спільноту. Чоловіча і жіноча збірні СРСР стали першими у командних змаганнях, а абсолютними Олімпійськими Чемпіонами стали Віктор Чукарін та Марія Гороховська – до речі, вихованці української школи спортивної гімнастики.
1.Вакула згодився дістати їй черевички: «– Не тужи, моя люба Оксано! – підхопив коваль, – я тобі дістану такі черевики, що мало яка й панночка носить.»
2.Але трохи згодом почав думати, що це йому не під силу: «– Смійся, смійся! – говорив коваль, виходячи слідом за ними. – Я й сам сміюся із себе! Думаю і не можу надумати, куди подівся розум мій? Вона мене не любить, та й бог з нею!»
3.Потім він вирішив, що не може жити без Оксани і вирішив піти утопитися. «Як укопаний, стояв коваль на одному місці. “Ні, не можу; несила більше… – промовив він нарешті. – Але, боже ти мій, чому вона така з біса гарна? Її погляд, і мова, і все, ну, от так і палить, так і палить… Ні, немає вже снаги перемогти себе! Час покласти край усьому, пропадай душа, піду втоплюся в ополонці, та й згадуй як звали!”
4.Передумавши топитись, Вакула вирішив піти до Пацюка. «Розповівши Пацюкові про своє горе, парубок прохопився, що ладен шукати до навіть у самого чорта. Почувши такі слова, Пацюк зауважив, що чорт сидить у Вакули за плечима.»
5.Вакула на кінець знаходить чорта і летить до Петербурга,щоб попросити черевички у цариці. «Мороз пішов поза шкірою в коваля; перелякавшись та збліднувши, не знав він, що робити, вже хотів перехреститися… Але чорт, нахиливши свій собачий писок йому до правого вуха, сказав:
– Це я – твій друг, усе зроблю для товариша й друга! Грошей дам, скільки хочеш, – пискнув він йому на ліве вухо. – Оксана буде сьогодні ж наша ів він, нахиляючи свій писок знову до правого вуха.
Коваль стояв, роздумуючи.
– Згода, – сказав він нарешті, – за таку ціну готовий бути твоїм!»…
«– Куди? – промовив смутний чорт.
– В Петербург, просто до цариці!
І коваль обімлів… почуваючи, як підіймається в повітря.»