Конспект У феодальному суспільстві в якості застави стало використовуватися рухоме майно - товар, дорогоцінні метали, засоби виробництва позичальника. Саме тоді виникло поняття "ломбард", що відображає заставу легко реалізується рухомого майна (найбільш активно такими операціями займалися купці з італійської області Ломбардія).
Лихварський кредит мав такі особливості.
По-перше, для нього було типовим використання одержаних в позику грошей як капіталу, а як платіжного і купівельного засобу. Селяни і ремісники використовували позику для поточної потреби сплати боргів, рабовласники та феодали - для купівлі предметів розкоші, будівництва палаців, ведення воєн, пристрої політичної кар'єри і т. д.
По-друге, характерною рисою лихварського кредиту і в рабовласницькому суспільстві і за феодалізму були висока ставка відсотка і великий розкид її рівня. Так, у Стародавній Греції у IV ст. до н. е. були відомі випадки отримання лихварських позичок зі сплатою понад 570% річних, межі ставки відсотка за звичайними позиками коливалися від 62 до 900% річних. У середні століття феодальна знать брала позику у лихварів під 30-100%, а іноді і за значно вищими ставками.
Ойраты (калмыки, зүнгары, джунгары) — некогда единый монголоязычный народ, после распада Монгольской империи и покорения монголов манчжурами, создавший в результате войн с Манчжурской империей Цин, Российской империей, государствами и племенными союзами Средней Азии три государства — Джунгарское ханство, Калмыцкое (Торгутское) ханство и Кукунорское (Хошоутское) ханство. Основными современными центрами расселения ойратов ныне являются Российская Федерация (Республика Калмыкия), Монголия (западные аймаки) и Китай (Синьцзян-Уйгурский автономный район и провинция Цинхай).
Все джунгарские князья, биографии которых даны в «Илэтхэл шастир», в большинстве своем потомки Батур-хунтайджи и принадлежат к роду Чорос. К этому же аристократическому роду принадлежат и дэрбэтские князья. В резюме биографий князей Цэрбэтского аймака говорится, что «элёты племени дэрбэтов суть потомки чоросов (dorbed ayimay-un ogeled kemegci coros-un tir-e шоп buyu)» /198, гл. 95, л. 1/. Кто же такие чоросы? В оглавлении к родословным чоросов есть следующее примечание: «Чоросы — это одно главенствующее племя среди „дурбэн-ойратов“. В 20-м году правления Тэнгрийин тэтхугсэн (то есть в 1755 г. — B.C.) умиротворили джунгаров и захватили в плен начальствующего тайджи — чороса Даваци с людьми. По возвращении /в столицу/ ему было достоинство вана, и он был поселен в столице» /198, Оглавление, л. 4об.