Монголо́идная ра́са[1] — одна из больших рас человечества, распространённая в Северной, Восточной, Юго-Восточной Азии (на Юго-Востоке Азии имеется примесь австралоидов), и частично Центральной Азии, также распространены в Америке среди индейского населения (американоидная раса). Слово «монголоид» образовано объединением слова «монгол» и суффикса «-оид», что означает «похожий». Термин введён в начале расовой науки для описания в первую очередь азиатских популяций различных стран Центральной и Восточной Азии.[2][3][4][5]. Может разделяться на азиатскую и американскую расы.
Объяснение:
короче в активный регионах
Книга пісень» — перша збірка Г. Гейне, що принесла йому славу романтичного поета. Вона вийшла друком у 1827 році, до неї увійшли вірші 1816-1827 років
Збірка складається з трьох частин: «Юнацькі страждання» — кохана з’являється до нього в уяві; «Ліричне інтермецо» — кохання розцвітає у сновидіннях; «Знову на батьківщині» — любов оживає лише в пам’яті поета
Автор: Генріх Гейне
Рік: 1827
Літературний рід: лірика
Жанр: поетична збірка
Стиль: романтизм
Провідний мотив збірки: сповідь ліричного героя, що розкриває формування та розвиток його особистості.
Композиція: 4 розділи - "Страждання юності", "Ліричне інтермецо", "Знову на батьківщині", "Північне море".
"Страждання юності" - ліричний герой страждає від нещасливого кохання до своєї жорстокої коханої (кохана з'являється до нього у сні).
"Ліричне інтермецо" - ліричний герой закохується, але дівчина його не помічає і виходить заміж за іншого (кохання розквітає насправді, але, по шляху, накресленому у сні).
"Знову на батьківщині" - ліричний герой покинув рідні місця і згадує минуле (любов оживає в пам'яті).
"Північне море" - ліричний герой підбиває підсумки, намагається відчути себе необхідною (хоч і маленькою) частинкою Всесвіту.
Особливості збірки Гейне "Книга пісень":
фольклорна манера;
пейзаж - важливий засіб розкриття внутрішнього світу ліричного героя;
наявність іронії (поширюється на зовнішній світ і на внутрішній світ почуттів).