Слова Старійшини звучали дуже врочисто. Виклик у середину кола означав чи страшну ганьбу, чи то найвищу шану. Коло Пошани – це честь, якої зазнали хіба що найславніші з ватажків. "Так, звісно, – подумав Джонатан, – сьогодні вранці вони бачили мій Прорив! Та мені не треба ніякої пошани. Я не хочу бути ватажком. Я тільки хочу поділитися тим, що відкрив, показати, який простір відкривається перед нами!" Він ступив уперед.
– Джонатане Лівінгстон, – мовив Старійшина, – стань перед очі твоїх товаришів, у Коло Ганьби!
Його наче вдарили дошкою. Коліна в нього ослабли, пір'я обвисло, у вухах зашуміло. У Коло Ганьби? Це неможливо! Прорив! Вони не розуміють! Вони помиляються, вони помиляються!
– ...За своє неподобне легкодумство, – гудів урочистий голос, – за те, що спаплюжив гідність і звичаї Народу Чайок...
Виклик у Коло Ганьби означав, що його виженуть зі Зграї, засудять до самотнього життя на Далеких Скелях.
– ...Настане день, Джонатане Лівінгстон, і ти зрозумієш, що легкодумство тебе занапастило. Життя – це незбагненна таємниця, і нам досить знати одне: ми вкинуті до цього світу, щоб їсти і лишатися живими, поки зможемо.
Колесница была устроена следующим образом: у нее было два колеса со спицами, на оси между колесами была укреплена площадка, где стояли двое – один управлял конями, другой стрелял из лука и бросал в противников дротики. Площадка крепилась к длинной палке – дышлу, за которое два коня везли колесницу. Вся колесница изготавливалась из прочного дерева. На площадке делались обтянутые кожей борта, чтобы защитить ноги возницы и стрелка. Колесницу украшали металлические бляшки, а на головах коней развевались страусовые перья.
Колесница была устроена следующим образом: у нее было два колеса со спицами, на оси между колесами была укреплена площадка, где стояли двое – один управлял конями, другой стрелял из лука и бросал в противников дротики. Площадка крепилась к длинной палке – дышлу, за которое два коня везли колесницу. Вся колесница изготавливалась из прочного дерева. На площадке делались обтянутые кожей борта, чтобы защитить ноги возницы и стрелка. Колесницу украшали металлические бляшки, а на головах коней развевались страусовые перья.
Відповідь:
Слова Старійшини
Пояснення:
уривок для вас
– Чайко Джонатане Лівінгстон! Стань у середину!
Слова Старійшини звучали дуже врочисто. Виклик у середину кола означав чи страшну ганьбу, чи то найвищу шану. Коло Пошани – це честь, якої зазнали хіба що найславніші з ватажків. "Так, звісно, – подумав Джонатан, – сьогодні вранці вони бачили мій Прорив! Та мені не треба ніякої пошани. Я не хочу бути ватажком. Я тільки хочу поділитися тим, що відкрив, показати, який простір відкривається перед нами!" Він ступив уперед.
– Джонатане Лівінгстон, – мовив Старійшина, – стань перед очі твоїх товаришів, у Коло Ганьби!
Його наче вдарили дошкою. Коліна в нього ослабли, пір'я обвисло, у вухах зашуміло. У Коло Ганьби? Це неможливо! Прорив! Вони не розуміють! Вони помиляються, вони помиляються!
– ...За своє неподобне легкодумство, – гудів урочистий голос, – за те, що спаплюжив гідність і звичаї Народу Чайок...
Виклик у Коло Ганьби означав, що його виженуть зі Зграї, засудять до самотнього життя на Далеких Скелях.
– ...Настане день, Джонатане Лівінгстон, і ти зрозумієш, що легкодумство тебе занапастило. Життя – це незбагненна таємниця, і нам досить знати одне: ми вкинуті до цього світу, щоб їсти і лишатися живими, поки зможемо.
Джерело:
https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=1738&page=2
Був радий до !Наперед дякую за ♛