Чтобы электрическая энергия «добралась» от источника тока к потребителю, их необходимо объединить в электрическую цепь, то есть соединить • • • • • • • • • • • • , например, проводами. Важно понимать, что источники и • • • • • • • • • • • энергии тоже являются проводниками электрического тока, как и провода. Проводники можно • • • • • • • • • последовательно или параллельно. При последовательном соединении проводников сила тока в них • • • • • • • • • , так как носители зарядов, например, электроны, перемещаясь, переносят равные • • • • • • через все проводники. При • • • • • • • • • • • • соединении проводников носители зарядов, разделяясь на • • • • • •, переносят через каждый из проводников лишь часть • • • • • •, идущего по неразветвлённой части цепи. Поэтому сила тока в этой части цепи • • • • • • • • • • • • из всех сил • • • • •во всех параллельно соединённых проводниках, как и должно быть по закону сохранения электрического заряда.Носителями заряда в цепи могут быть не только • • • • • • • • • , но и другие заряженные частицы, например, ионы в жидкостях и газах. Несмотря на это, силу тока в проводнике всегда можно измерить с амперметра, включая его в разрыв цепи в том месте,где нужно измерить силу тока, то есть последовательно
Объяснение:
Объяснение:
Достоєвського належить до найбільш складних творів російської літератури. Достоєвський описує страшну картину життя людей у Росії середини ХІХ ст.
У цей час багато хто почував себе розчарованим, загнаним та стиснутим власним безсиллям і безправ'ям. Автор створює книгу про збіднілих дворянах, "мешканців темних куточків". До нього ніхто не писав таких книг, та для Достоєвського зміст роману був продиктований самою дійсністю.
Події, описані в романі, відбуваються в Петербурзі. Петербург Достоєвського — місто, в якому неможливо жити: воно нелюдське. Це місто "вуличних дівчат", "трактирних постійних відвідувачів", які шукають у вині хвилинне забуття від нудьги. Атмосфера Петербурга — атмосфера безвиходу і глухого кута. У романі багато вуличних сцен. Ось жінка з жовтим обличчям і запалими очима кидається у воду каналу. І чутні крики другої жінки: "До біса допилася, батюшки, до біса... Удавитися теж хотіла, з мотузки зняли." Ось один із сутінкових епізодів. Отримавши від Олени Іванівні гроші, Раскольников прямує до розпивочної, що міститься в якомусь підвалі. Гидка їжа, задуха "і все це до того просякнуто винним запахом, що здається, від одного повітря можна за п'ять хвилин зробитися п'яним". Тут же звучать відчайдушні слова Мармеладова, вбитого гіркою біднотою і пияцтвом: "А якщо нема до кого, якщо піти більше нікуди?"
Простій людині в Петербурзі місця немає, тому вона занурюється у "сморід пивничок". Залишаючи шумні вулиці, автор веде нас у будинки, де живуть його герої.