1)Я знаю множество семейных традиций... Чаяпитие ,семейный ужин,пикник каждую неделю или танцы каждую субботу-это семейные традиции.
2)Семейная реликвия - это предмет, которая обладает особой ценностью для какой-либо семьи. К примерам семейной реликвии можно отнести: Часы дедушки,счастливая футболка или ваза ,которая на протяжении многих лет передавалась из поколения в поколение.
3)У нас в семье есть часы прапрадедушки ,но они не обычные ,а золотые с гравированными инициалами моего рода. Во времена Российской империи -моя семья была знатной ,а мой прапрадедушка был другом Князя Всеволожского. Для нашей семьи -это прежде всего память о величии и силе нашего рода. Мы ценим их за то что они передают нам историю былых времен.
У проведенні заходів, присвячених Дню пам’яті та примирення, бажано застосовувати фрагменти художніх, публіцистичних, автобіографічних творів. Вони сприятимуть уведенню учнів в історичну обстановку, відтворенню епохи, переживанню атмосфери війни та кризових умов, в яких опинилися люди. Використання яскраво забарвлених розповідей про минуле, що мають приховані суб’єктивні смисли, в невимушеній формі підвищать емоційне сприйняття школярами матеріалу, підсилять його виховний вплив, доповнять формування особистісно-ціннісного ставлення до історичної події.
Для надання заходам “живого” струменя пропонуємо, наприклад, за період кінець 30-х – середина 40-х років ХХ століття використовувати уривки з романів Івана Багряного “Людина біжить над прірвою” та “Огненне коло. Повість про трагедію під Бродами”, “Дума про невмирущого” Павла Загребельного, “Вогняні стовпи” Романа Іваничука. Віра в силу українського народу була основною темою творчості Олеся Гончара. Не слід забувати й про те, що письменник і кінорежисер Олександр Довженко у роки війни фактично постав як самобутній прозаїк і емоційний публіцист. Його оповідання на воєнну тему (“Ніч перед боєм”, “Стій, смерть, зупинись!”, “Відступник”, “На колючому дроті”) яскраво доносять до читача ті буремні події.
