Астрід Ліндгрен 1907-2002 Міо, мій Міо (1954) Історія створення повісті А.Ліндгрен «Міо, мій Міо» Одного разу, гуляючи сквером (невеликим садом у місті), письменниця побачила маленького сумного хлопчика, який самотньо сидів на лавці. Ліндгрен відразу перенесла його в казкову Країну Далеку, де хлопчик стає принцом і вступає в боротьбу з різними чудовиськами та жорстоким лицарем Като, який захопив у полон багато людей. У цій казці письменниця використала старовинну легенду про Чорного Рицаря, якого перемагає маленький хлопчик. Сюжет повісті А.Ліндгрен «Міо, мій Міо» Письменниця присвятила книжку долі дев'ятирічного хлопчика на ім'я Бу Вільгельм Ульсон (або просто Буссе). Він рано залишився без батьків і жив у притулку, а потім виховувався у чужій сім'ї. Дратівливість і байдужість прийомних батьків часто викликали у Буссе страждання і відчуття самотності. Гостро відчуваючи самотність, хлопчик Буссе мріяв про сильного й люблячого батька, як у його друга Бенка. Проте раптом життя головного героя змінили чарівні предмети — золоте яблуко, ключ до Країни Далекої, джин із пляшки. Вони до хлопчикові залишити злий земний світ і потрапити у світ добра й любові. Тут він дізнається, що королем цієї красивої Країни був його рідний батько. У казковому світі він отримав усе, чого так не вистачало в реальності: нове ім'я, трояндовий садок, вірного коня Міраміса, а головне — рідного тата-короля. За задумом автора, Міо, як тепер усі називали хлопчика, судилося битися зі злим лицарем Като, який захопив у полон багато людей і перетворив підвладні йому землі і води на Мертвий Ліс і Мертве Озеро. Головний герой долає свій страх заради іння королівства Країни Далекої. Вірними помічниками Міо в цій боротьбі стає його вірний друг — хлопчик Юм-Юм і досвідчений зброяр, який зробив для нього чарівний меч, здатний розсікати кам'яне серце лицаря Като. В Мертвому Лісі дітей врятувало «ду дерево», а «найчорніша в світі гора» впустила їх до себе. На стороні сміливих дітей виступає також «колодязь, що шепотів», яма в лісі і навіть скелі і птахи. Маленька дівчинки, перетворена на птаха, своїми крилами загасила смолоскип задля іння юних героїв (вона ожила під чарівним плащем, витканим її мамою). Завдяки їм герою вдається перемогти чари жорстокого лицаря Като. Своє щастя хлопчик Міо знайшов не в героїчних пригодах, а в родинному затишку. Любов (матері, батька, друга) у цій казці здатна творити справжні дива й перемогти все лихе. Однак питання, куди ж насправді подівся Буссе — залишається відкритим. Книга «Міо, мій Міо» викликає у читачів надію на перемогу справедливості; розкриває безмежні фізичні і духовні можливості людей, які готові пожертвувати собою заради щастя інших. Анкета твору 1) Жанр. Казкова повість (фентезі) 2) Герої твору. Сонячний світ добра: Міо, Бенко, тітка Лундін, тато-король, Юм-Юм, Ірі, Нонно, Ено, Ткаля, Зброяр, діти-птахи Світ зла і темряви: Тітка Едля, дядько Сікстен, лицар Като, вивідувані, вартові 3) Елементи сюжету Експозиція. Життя Буссе в родині опікунів Зав’язка. Тітка Лундін дає Буссе яблуко та лист і Джин перевозить Буссе до Країни
2. Розвиток дії. Буссе - Міо в Країні Далекій знаходить батька-короля; друзі та помічники Міо, відповідальність Міо за її долю жителів Країни Далекої Кульмінація. Міо долає страх і приймає рішення боротися з лицарем Като. Випробування героя на шляху до замку лицаря Като Розв’язка. Перемога Міо над Като, звільнення дітей Епілог. Повернення додому, щасливе життя Міо у Країні Далекій 4) Тема - пригоди хлопчика в казковій Далекій Країні. 5) Ідея - віра в перемогу справедливості; розкриття безмежних фізичних і духовних можливості людей, які готові пожертвувати собою заради щастя інших. 6) Проблеми. Взаємини дітей та батьків, необхідність домашнього затишку, любові для дитини; роль батьків у житті дитини; материнська любов та піклування 7) Конфлікт твору. Втілення зла - жорстокий лицар Като та його мертвий світ (зачаровані птахи, безлюдне озеро, ліс, чорна гора) протиставлений сонячному світу добра
Функциональные пробы являются в основном, так называемыми, кабинетными пробами. Врач и испытуемый (больной, здоровый, спортсмен) находятся во врачебном кабинете. При проведении любой пробы следует обратить внимание на следующие моменты:
1) состояние пациента и данные исследуемых показателей в покое,
2) правильное выполнение функциональной пробы пациентом,
3) реакция пациента и объективных показателей на пробу,
4) длительность восстановительного периода и его особенности,
5) трактовка полученных данных.
Методика проведения функциональных проб в виде 15-20 полуприседаний, 20 приседаний, 15-секундного бега, 60 подскоков, 1-, 2-, 3-минутного бега такова: испытуемому подсчитывают по 10-секундным отрезкам пульс до тех пор, пока не будут зафиксированы одинаковые цифры или цифры с разницей в 1 удар (для исключения аритмии), на левой руке в положении сидя, (иногда лежа) определяют систолическое и диастолическое артериальное давление (АД), манжета на все время исследования остается на плече исследуемого. В протокол вносятся показатели пульса по 10-секундным отрезкам и показатели АД. При выполнении пациентом физических нагрузок врач оценивает их выполнение по 5-бапльной системе. Например, полуприседания выполняются в среднем темпе, руки на бедрах, вставая со стула и садясь на него; 20 приседаний - выполняются за 30 секунд, глубокие приседания сопровождаются вытягиванием рук вперед, при вставании руки опустить вдоль туловища; 15-секундный бег выполняется на месте в максимальном для данного пациента темпе, при этом он высоко поднимает бедра и сгибает ноги в коленных суставах, руки двигаются свободно, как при обычном беге при согнутых локтевых суставах; 1-, 2-, 3-минутный бег проводится в темпе 180 шагов в 1 минуту, при свободном движении рук и ног; 60 подскоков выполняются за 30 секунд, руки на поясе, ноги вместе.
Тотчас после выполнения пробы подсчитывается пульс за 10 секунд и определяется АД за 40-50 секунд так, чтобы этот момент исследования не занял
более 1 минуты. В начале 2 минуты вновь определяется пульс за 10 секунд и обязательно определяется АД за 40-50 секунд. Измерение проводится на каждой минуте восстановительного периода (от 2 до 10 минут), пока показатели пульса и АД не возвратятся к исходным цифрам, какие были зафиксированы до физической нагрузки, т.е. в состоянии относительного покоя.
При выполнении проб с физической нагрузкой необходимо следить, чтобы пациент не задерживал дыхание.
Проба МАРТИНЭ
1. Обследуемый садится на стул около стола, отдыхает 1 -2 минуты, после чего 2-3 раза подсчитывается пульс по 10-секундным отрезкам, пока не получится устойчивая цифра пульса; определяется артериальное давление 3 раза; в графу «до нагрузки» записываются показатели пульса, наименьшие показатели АД, число дыхательных движений (дыхание считается по движению груди). Например, пульс 15-14-14-14 ударов за 10 минут, ритм правильный, напряжение хорошее, АД -110/70.
2. Обследуемому предлагают сделать 20 приседаний в течении 30 секунд по команде врача (лучше по метроному), во время приседания руки выносить вперед, вставая, руки опускать вниз - основная стойка. Во время приседания манжета остается на плече обследуемого. После окончания физической нагрузки обследуемый садится на стул, подсчитывается пульс за первые 10 секунд, и эту цифру записывают против 10-секундной отметки 1 минуты восстановительного периода. Далее в течение 40 секунд измеряют артериальное давление, которое записывают в соответствующей графе, а начиная с 50 секунды снова считают пульс по 10-секундным отрезкам, в конце 1 минуты и начале 2 минуты. Считают число дыханий в минуту, вновь определяют АД и Ps до восстановления показателей (см. пример записи).
Объяснение:
