Я змалку люблю ліс, його таємничі, сповнені сторожкої тиші нетрі. Хутір, де ми жили до переїзду в Очеретяне, розкинувся над крутою балкою, порослою столітнім пралісом. Ліси серед поруділого, випаленого суховіями безмежжя, здаються оазами. Як і ось цей праліс, названий кимось Степовою Дібровою. Галявини в гущавині поросли нехворощем : ведмежими вушками, звіробоєм, болиголовом. А попід терновими кущами тулиться злиняла на сонці рожевоока
материнка. За лісом видніються политі сонцем пшениці.
на рахунок зворотів не можу обіцяти що я правильно визначила, чесно скажу, трохи призабула(((
решение задания по геометрии
