С детства мама и папа учат меня делать хорошие, добрые дела. Эти поступки должны приносить пользу не только мне, но и другим тоже.
Я думаю, что большинство моих поступков – полезные. Например, утром я делаю чай, а после завтрака мою посуду. Но встречаются среди моих поступков и особенные вещи.
Однажды я встретил напротив супермаркета маленькую девочку лет четырех. Она стояла у пешеходного перехода и плакала. Я спросил ее, в чем дело. Она ответила, что хочет домой, но боится перейти дорогу. Я удивился, почему она одна. Оказалось, что она потеряла маму в большом магазине.
Я решил, что мама должна быть внутри супермаркета. Девочка хотела бежать домой, она сказала, что живет где-то в домах через дорогу. Она почему-то думала, что дома найдет маму. Но она не знала своего адреса! В общем, я не пустил ее переходить через дорогу. Я повел ее назад в магазин и хотела попросить охранника . Но только мы зашли, как к нам подбежала женщина. Оказывается, все это время она искала дочку в супермаркете. Мама девочки была очень вежлива и меня поблагодарила.
Друга половина ХХ століття стала новим історичним періодом, у якому відобразилися наслідки катастроф двох світових воєн та інших трагедій і сформувалися нові світоглядні та мистецькі концепції. Доволі відчутним результатом Другої світової війни стала політизація літератури, автори антивоєнних і антиутопічних творів розмірковують над причинами катастроф, проблемами відповідальності як урядів, так і пересічних людей за скоєне зло і перед собою, і перед людством.
У другій половині ХХ століття продовжував існувати реалізм, проте в межах цього напряму в ХХ столітті виникли дві концепції. Перша (консервативна, або закрита) концепція реалізму доволі жорстко відгороджувалася від нереалістичних тенденцій у мистецтві, орієнтуючись на широку описовість дійсності. Проте такого роду література поступово вичерпала себе і перетворилась або на комерційно-розважальну, обслуговуючи смаки масової культури, або ж у країнах із тоталітарним режимом почала виконувати пропагандистську функцію, підпорядковуючись панівній ідеології.
У 1950—1960-х роках небувалої популярності набула латиноамериканська проза, представлена у творчості Хорхе Луїса Борхеса, Хуліо Кортасара, Ґабріеля Ґарсіа Маркеса та інших. Автори «нової літератури» поєднали риси інтелектуальної літератури з побутово-етнографічними реаліями, міфологією, створивши самобутнє мистецьке полотно. З Латинською Америкою пов'язують розквіт магічного реалізму, риси якого були ще у творчості Франца Кафки.