Оригинальная концепция Акацки была разработана Куро Зетсу в рамках плана по возрождению матери, хотя он и выдавал эту идею за задумку Учиха Мадары.[1] Организация была первоначально основана Яхико во время Третьей мировой войны Ниндзя, вместе с его друзьями детства, Нагато и Конан. Будучи гражданами Амегакуре, осиротевшими в ходе Второй мировой войны Ниндзя, троица создала Акацки в качестве достижения мира в своей родной стране, которая слишком часто попадала в перекрёстные конфликты между государствами Шиноби Годайкоку.[2] Со временем их нашёл Тоби, выдававший себя за Учиха Мадару.[3] Он назвал Нагато реинкарнацией Рикудо Сеннина и предложил ему освоить силу Риннегана, хотя Яхико не доверял ему и вынудил Нагато отказаться от поддержки человека в маске.[4] Тем не менее, впоследствии Тоби утверждал, что именно он надоумил Яхико на формирование Акацки, без ведома Конан.[5]
Их стремление к прекращению войны привлекло многих ниндзя из Амегакуре к их делу, и со временем слава об их подвигах начала распространяться за пределами Амегакуре. Ранняя слава Акацки во многом была связана с руководством Яхико и его природной харизмой, которая поддерживала единство в группе и побуждала её членов проявлять упорство, несмотря на трудности в достижении их цели. Тем не менее, Яхико считал себя лишь посредником для Нагато, который, в конечном счёте, станет фактическим мостом к миру, благодаря Риннегану. Лидер Амегакуре, Саншоуо но Ханзо, также узнал об Акацки и воспринял их как угрозу своему правлению, в чём его поддержал Шимура Данзо в аниме. Ханзо встретился с Акацки, предложив им наладить мир между Конохагакуре, Ивагакуре и Сунагакуре. Когда Яхико, Нагато и Конан прибыли на встречу с ним, они попали в засаду из людей Ханзо и Не Данзо, которые захватили Конан в заложники и вынудили Яхико покончить с собой, чтобы её. Разгневанный из-за смерти Яхико Нагато призвал Гедо Мазо и использовал её, чтобы убить предателей, хотя сам Ханзо сбежал.
В аниме, другие члены Акацки были предупреждены о планах Ханзо и попытались предоставить поддержку Яхико и другим. Тоби и Зетсу перехватили их по пути, и, после непродолжительной битвы Тоби убил оставшихся членов группы.
Объяснение:
Ко́нус (геометрія) (лат. conus від дав.-гр. κώνος — «шпичак шолома», «шишка»)[1] — геометричне тіло, отримане шляхом об'єднання всіх променів, що виходять з однієї точки — вершини конуса, і таких що проходять через довільну плоску криву. Іноді конусом називають частину такого тіла, отриману об'єднанням усіх відрізків, що з'єднують вершину і точки пласкої поверхні (яку в такому випадку називають основою конуса, а конус називають таким, що спирається на дану поверхню). Надалі буде розглядатися саме цей випадок, якщо не сказано про інше.
За ДСТУ: конус — узагальнений термін, під яким залежно від конкретних умов розуміють конічну поверхню, конічну деталь чи конічний елемент[2].
Відрізок, опущений перпендикулярно з вершини на площину основи (а також його довжина), називається висотою конуса. Якщо площа основи має скінченне значення, то об'єм конуса також має скінченне значення і дорівнює третині добутку висоти на площу основи. Таким чином всі конуси, що спираються на дану основу, і мають вершину в площині, паралельній цій основі, мають рівний об'єм, оскільки їх висоти рівні. Якщо основою конуса є многокутник, тоді конус стає пірамідою. Таким чином піраміди є підмножиною конусів.
Відрізок, що сполучає вершину конуса з точкою границі його основи називається твірною конуса. Множина всіх твірних конуса називається бічною поверхнею конуса.
Якщо основа конуса має центр симетрії (наприклад, є еліпсом) і ортогональна проекція вершини конуса на його основу збігається з цим центром, то конус називається прямим. При цьому пряма, що сполучає вершину конуса з центром його основи називається віссю конуса. Якщо ж ортогональна проекція вершини не збігається з центром основи, то такий конус називається косим.
Объяснение: