Внутрішню будову складного предмета можна показати за до штрихової лінії. Але в багатьох випадках кількість ліній буде великою і зображення буде важким для розуміння. Для роз’яснення внутрішньої будови, поряд з перерізом, використовують розріз.
Розріз утворюється аналогічно до перерізу. Проте розріз включає в себе переріз та зображення деталі поза січною площиною. В розрізі можна показати не лише фігуру перерізу, а й з’ясувати елементи деталі, що знаходиться за січною площиною.
2. Типи розрізів.
Залежно від кількості січних площин розрізи поділяють на прості і складні.
Прості розрізи. Простим називають розріз, утворений внаслідок перетину предмета однією січною площиною.
При виконанні розрізів січна площина відносно горизонтальної площини проекцій може займати вертикальне, гориональне чи похиле положення. Залежно від положення січної площини прості розрізи поділяють на вертикальні, горизонтальні і похилі.
Вертикальним називають розріз, утворений січною площиною, яка перпендикулярна до горизонтальної площини проекцій. Вертикальна січна площина може бути по-різному розташована відносно фронтальної і профільної площин проекцій. Залежно від цього розрізняють фронтальні і профільні вертикальні розрізи.
Вертикальний розріз називають ф р о н а л ь н и м, якщо січна площина паралельна фронтальній площині проекцій.
Вертикальний розріз буде профільним якщо січна площина паралельна профільній площині проекцій.
Горизонтальним називають розріз, утворений січною площиною, яка паралельна горизонтальній площині проекцій.
Похилим називають розріз, утворений січною площиною, що розташована під будь-яким (але не прямим) кутом до горизонтальної площини проекцій.
Залежно від положення січної площини відносно двох основних вимірів предмета (довжини й висоти) розрізи поділяють на поздовжні й поперечні. Розріз називають поздовжнім, якщо січна площина проходить уздовж довжини або висоти предмета.
Розріз слід вважати поперечним, якщо січна площина проходить перпендикулярно до довжини чи висоти предмета.
У всіх розглянутих випадках прості розрізи утворені січними площинами, які умовно повністю розрізають предмети для показу їх внутрішньої будови. Такі розрізи називають повними.
Щоб показувати на кресленнях внутрішню будову предметів в окремих обмежених місцях, застосовують розрізи, які називають місцевими.
Місцеві розрізи застосовують на кресленнях суцільних деталей, які містять невеликі заглиблення чи отвори. Виконувати повні розрізи для таких деталей недоцільно. Тому достатньо умовно розрізати тільки ту частину деталі, яка вимагає додаткового виявлення її форми.
Складні розрізи. Деякі предмети мають таку внутрішню будову, яку неможливо показати на розрізі за до однієї січної площини. В таких випадках застосовують розрізи, утворені за до кількох січних площин. Розрізи утворені двома і більше січними площинами,називають складними.
Залежно від положення січних площин складні розрізи поділяють на ступінчасті й ламані.
Ступінчастим називають складний розріз, утворений кількома паралельними січними площинами.
Подивіться на предмет, зображений на рисунку. Він має отвори, які розташовано так, що їх неможливо показати на кресленні, застосувавши одну січну площину. Тому предмет умовно розрізано трьома паралельними січними площинами, кожна з яких виявляє форму окремого отвору. У площині креслення всі три січні площини суміщені в одну. Утворений таким чином розріз і буде ступінчастим.
Ламаним називають складний розріз, утворений за допомогою площин, які перетинаються.
На рисунку а зображено предмет, форма якого потребує виконання на кресленні ламаного розрізу. Щоб показати форму перерізу, отвору і заглибини, предмет умовно розрізано двома січними площинами, що перетинаються. У площині креслення похилу січну площину суміщено з вертикальною січною площиною.
Практична робота
Завдання №1. За виглядами та розрізами знайдіть наочні зображення деталей та їх профільні розрізи. Відповіді запишіть у таку таблицю в зошиті.
Вигляди і розрізи
1 2 3
Наочні зображення
Профільні розрізи
Завдання №2.
Виконати ескіз фронтального розрізу деталі.
Главное отличие памятников урочища Тасмола — это получившие широкое распространение именно в Центральном Казахстане так называемые, «курганы с усами». Несмотря на многовариантность данных памятников, почти все они объединены в единый архитектурный комплекс: они представлены главным курганом с погребением и вторым курганом, где обычно находится захоронение лошади, и, наконец, двумя дугообразными каменными «усами», всегда вытянутыми на восток.
Археологи выделяют четыре разновидности таких курганов с «усами»[4]:
1 тип — когда с восточной стороны более крупного кургана строят один курган поменьше, а от малого кургана с восточной стороны отходит цепь — «усы»;
2 тип — когда два кургана строятся рядом, в направлении с юга на север, а затем от обоих курганов в восточном направлении отходит, похожая на усы каменная дуга;
3 тип — когда строится большой курган, а затем на нем возвышается другой, меньший по размеру; каменная дуга строится с восточной стороны главного кургана;
4 тип — аналогично 3 типу, за исключением того, что нет четких границ разделения между большим и малым курганом.