1) В эволюции животных процесс вымирания одних и зарождения других видов вполне закономерен и неизбежен. Он происходит в результате изменения рельефа, климата, а также конкурентных взаимоотношений. Однако этот процесс медленный. По расчетам Д.Фишера до появления человека на земле средняя продолжительность жизни вида птиц была около двух миллионов лет, млекопитающих – около 600 тыс. лет. С момента появления человека он стал мощным фактором изменения животного мира. Первыми его жертвами оказались крупные животные, а также обитатели островов в различных районах земли.
До 1600 г. не было никаких научных описаний по изменению человеком животного мира. Они появились после указанного периода. По данным Международного союза охраны природы и природных ресурсов, с 1600 по 1974гг. исчезло 63 вида млекопитающих, 94 вида птиц. Из них, по данным Д.Фишера, гибель 75% млекопитающих и 86% видов птиц непосредственно связана с деятельностью человека.
Воздействие человека на животный мир возрастало по мере развития общества, его производительных сил, техники и производства. Особенно оно усилилось с зарождением и развитием товарного производства и приобрело угрожающие масштабы в 19-20 столетиях.
В 19 веке человеком уничтожено 70 видов диких животных, а только за 50 лет 20 века исчезло 40 видов. В последнее время в среднем на нашей планете ежегодно исчезает по виду или подвиду позвоночных животных. В современный период под угрозой исчезновения находится более 600 видов птиц и свыше 120 видов млекопитающих.
Напевно, в житті кожної людини були історії нещасливого кохання. У більшості випадків нещастя пов’язане з нерозділеною любов’ю. Але у творі Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта» головні герої кохають одне одного, однак через кровну помсту їхні родини ворогують і не дозволяють молодим бути разом.
Що ж, це доволі поширена ситуація й у наш час. Нерідко буває так, що на шляху закоханих виникають перепони. На заваді сімейному щастю постають батьки парубка або дівчини. І те, що трапляється в житті, знаходить відображення у художніх творах. Ось чому Ромео і Джульєтта — вічні образи світової літератури.
Я вважаю, що ідея п’єси Шекспіра полягає у доказі святості справжніх почуттів. Автор доводить, що батьки та інші члени родини не повинні втручатися в особисте життя дітей. Будь-яка ворожнеча, чвари й забобони — це зло, яке неминуче призводить до біди.
Нещасливе кохання — проблема, яка існувала й існуватиме завжди. У всесвітній художній літературі образи Ромео й Джульєтти є вічними, бо вони уособлюють собою цю проблему. Ці образи демонструють нам, що щире, чисте, самовіддане кохання існує, всупереч усім заборонам. Юнак і дівчина, незалежно одне від одного, вважають за краще накласти на себе руки, ніж жити без любові всього свого життя.
На жаль, людство не вчиться на своїх помилках. Історії кохання, подібні до тих, що описані у безсмертному творі Вільяма Шекспіра, раз у раз повторюються. Саме тому, на мою думку, образи Ромео та Джульєтти вважають вічними
