а там,як виявилось,вирвані аркуші з моїм твором.Моєму печальному розчаруванню не було меж.Вчителю я нічого не сказала.Мовчки закрила зошит і сказала,ще не виконала домашнє завдання.Отримала двійку.Довго думала,хто ж це міг зробити.Чомусь здавалося,що це однокласники так невдало пожартували.Прийшла додому похнюплена.Менший братик підбіг і дав мені цукерку.Це мене здивувало,адже раніше таких приступів доброти за малим не помічала.І тут таке зізнанняВчора,граючись,він випадково вирвав листки із зошита і таким хотів вибачитися за скоєне.
Ось так)
а там нічого не написано .. Вчитель починає мене питати де подівся мій твір а я не можу ничого відповісти. Я почала плакати та всі однокласники з мене почали сміятися .