В развитии культуры Древней Греции выделяют четыре этапа. Первый этап получил название гомеровского (ХI — IХ в.в до н.э.) и является непосредственным предшественником античной культуры.
Своеобразие гомеровской эпохи состоит в том, что основное развитие происходит в индивидуальных, личностных нормах культуры. Происходит распад родоплеменного общества. Поведение героев Гомера резко индивидуализировано, основная ценность — воинская доблесть (арете)- это не сословное достояние, получаемое от бога, а приобретаемая человеком личная добродетель, которая затем стала расцениваться и как общественная, в соответствии с ней устанавливается общественный статус индивида. Достижение арете регламентируется «героическим кодексом»: достижение славы, вслед за которым идет чествование, соответствующее положение в обществе и сопутствующее ему богатство. Основной формой общественного контроля выступает «культура стыда» - непосредственно осуждающая реакция «народа» за отступление героя от нормы. Подвиги греческих героев - аристократов воспеваются в поэме Гомера «Илиада», возвращение греческого героя Одиссея домой, на Итаку — в «Одиссее».
Формируется рациональная ориентация поведения, его обоснованное и соответствующее самосознание, боги расцениваются как часть природы, человек, поклоняясь богам, может и должен рационально строить с ними отношения. Гомеровская эпоха демонстрирует состязательность (агон) как норму культуротворчества и закладывает фундамент всей европейской культуры.
С VIII до конца VI в.в. до н.э.- архаический этап. Именно в это время происходит формирование основных элементов античной культуры. За сравнительно короткий отрезок времени древние греки создали цивилизацию, не имеющую тогда себе равных по своим достижениям. Архаическая эпоха демонстрирует результат нового типа общественных связей - закон (номос). Номос – это разумные установления, принятые всеми жителями города, его гражданами, и равнообязательные для всех. Формируются полисы (независимые друг от друга города — государства), окончательно развившиеся в последующие века и определившие особенности общественной, политической и культурной жизни древних греков, а также их быт и менталитет. Полноправными гражданами полиса являлись члены общины. Полис включал в себя принадлежащие к городу земельные участки, и каждый гражданин полиса имел право на земельную собственность. Полис защищал граждан от военных вторжений. В экономическом отношении полисная система обладала многими преимуществами. Экономические и политические приоритеты полиса диктовались его гражданами. Обязательной составной частью полисного устройства было народное собрание. Греки, жители полисов, лично разрешали дела, касавшиеся общественных интересов. Они выслушивали ораторов и подавали свой голос на общественной площади, куда приходили как для принятия какого-нибудь постановления или закона, так и для продажи вина и оливок. Собрание простым большинством голосов могло решать любые проблемы безо всяких правовых ограничений. Кроме того, житель полиса бывал судьей в гражданских, уголовных и религиозных делах или выступал в качестве защитника и обязан был сам отстаивать в суде свое дело. Каждый грек обязан был нести воинскую повинность. Жизнь в полисе определенным образом воспитывала человека, приучала его к ответственности, к готовности принимать решения, свободные от механического следования догматическим образцам.
Зовнішня і внутрішня краса людини
Існує незаперечна істина: "Краса врятує світ". Кожний розуміє її по-своєму, і залежить це від того, у чому саме він вбачає силу краси. То можуть бути безсмертні мистецькі шедеври, що налаштовують душу на величне. Або неперевершено! краси рідні краєвиди, які надихають людину на гідне життя та вчинки. Для мене сила життєдайної краси міститься у злитті воєдино зовнішньої та внутрішньої краси самої людини. Тільки така особистість здатна збагачувати життя суспільства, віддаючи йому все найкраще, що в ній є.
Кажуть, що людину зустрічають "по одежі". Можливо, хтось може не погоджуватися з цим, але признайтесь, чи принесе задоволення спілкування з людиною неохайною, брудною? Спочатку не сприймуть її очі, а потім, у більшості випадків, — і душа. Бо зовнішній вигляд є відбитком внутрішнього стану, та про це, на жаль, пам'ятають не всі і не завжди.
Але мені можуть заперечити і сказати, що не всі у змозі одягатися красиво, модно. Та "красиво і модно" — це не тільки одяг та взуття із подіумів або дорогих супермаркетів. Перш за все, це — смак, гармонія, охайність, чисте тіло, усміхнені очі, красива мова. Все це і є зовнішньою красою людини, за якою не помічаються навіть певні фізичні недосконалості її обличчя або фігури. .
Та найбільше її багатство — це красива душа. Є таке народне прислів'я: "З личка не пити водички". Це значить, що якою б прекрасною зовні не була людина, найважливіша в ній краса внутрішня. її канони народжувалися і закріплювалися віками, передаючись від покоління в покоління. Душевна щедрість, працелюбність, любов до своєї землі та співвітчизників, повага до літніх людей та піклування про дітей, сердечне бажання допомагати іншим, лагідність, оптимізм, почуття гумору... Цей перелік найкращих рис характеру людини можна продовжувати й далі, та головне — щоб ми не тільки усвідомлювали це, але й прагнули, сповнивши свої душі цим багатством,, віддавати його людям.
Тест прошел проверку