Тема Європейського суду з прав людини, чи «Страсбурзького Суду», як його іноді називають в народі, вже неодноразово висвітлювалася в українських ЗМІ. Проте, з кожним роком її актуальність не зменшується, а навпаки зростає. Останнім часом навіть лідери опозиції та цілі категорії українців, наприклад «чорнобильці», які втратили надію на правосуддя в Україні, використовують її як останній аргумент у боротьбі за свої порушені, на їхню думку, права.
Україна зі вступом до Ради Європи 9 листопада 1995 року, ставши повноправним її членом, підписала Конвенцію про захист прав та основних свобод людини. З набуттям чинності для України Конвенції після її ратифікації Верховною Радою 17 липня 1997 року наша держава визнала для себе обов'язковою юрисдикцію Європейського Суду з прав людини. В Україні було запроваджено механізм гармонізації правової системи нашої держави з нормами й стандартами Ради Європи. Тепер кожен, хто перебуває під юрисдикцією України, після вичерпання всіх національних засобів правового захисту і впродовж шести місяців від дати прийняття остаточного рішення на національному рівні, має не лише право, а й реальну можливість звернутися до Європейського суду з прав людини (Франція, м. Страсбург) за захистом своїх прав та свобод, проголошених в Конвенції та додаткових протоколах до неї. Під поняттям «вичерпання національних засобів захисту» слід розуміти звернення заявника до всіх судових інстанцій держави, включаючи касаційну інстанцію – Верховний Суд України. Таким чином в практичне життя впроваджено ч. 4 ст. 55 Конституції України: «Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна
Объяснение:
Тема Європейського суду з прав людини, чи «Страсбурзького Суду», як його іноді називають в народі, вже неодноразово висвітлювалася в українських ЗМІ. Проте, з кожним роком її актуальність не зменшується, а навпаки зростає. Останнім часом навіть лідери опозиції та цілі категорії українців, наприклад «чорнобильці», які втратили надію на правосуддя в Україні, використовують її як останній аргумент у боротьбі за свої порушені, на їхню думку, права.
Україна зі вступом до Ради Європи 9 листопада 1995 року, ставши повноправним її членом, підписала Конвенцію про захист прав та основних свобод людини. З набуттям чинності для України Конвенції після її ратифікації Верховною Радою 17 липня 1997 року наша держава визнала для себе обов'язковою юрисдикцію Європейського Суду з прав людини. В Україні було запроваджено механізм гармонізації правової системи нашої держави з нормами й стандартами Ради Європи. Тепер кожен, хто перебуває під юрисдикцією України, після вичерпання всіх національних засобів правового захисту і впродовж шести місяців від дати прийняття остаточного рішення на національному рівні, має не лише право, а й реальну можливість звернутися до Європейського суду з прав людини (Франція, м. Страсбург) за захистом своїх прав та свобод, проголошених в Конвенції та додаткових протоколах до неї. Під поняттям «вичерпання національних засобів захисту» слід розуміти звернення заявника до всіх судових інстанцій держави, включаючи касаційну інстанцію – Верховний Суд України. Таким чином в практичне життя впроваджено ч. 4 ст. 55 Конституції України: «Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна
Объяснение:
Мой любимый писатель Николай Николаевич Носов. Я очень люблю читать его книги. Он пишет очень легко. Эти книги всегда поднимают настроение.
Николай Николаевич Носов пишет о детях . Хоть он высмеивает какие то качества, но делает это по-доброму . Он пишет поучительные книги , но в тоже время веселые , смешные и приключенческие.
Первый раз я узнала об этом авторе, когда разбирала книжный шкаф. Я увидела книгу, на которой было написано Николай Николаевич носов рассказы. Мне очень захотелось ее прочитать. Прочитав, эту книгу, я захотела прочитать еще.
С того момента как я нашла эту книгу очень много времени но я все равно читаю Николая Носов с тем же удовольствием . Я надеюсь что многие другие ребята поддерживают меня и с таким же удовольствием читают эти книги .
Я прочитала много книг. Все они очень интересные . В каждой из них новое приключение, новая ошибка, новые знания и конечно новое впечатление. У каждой книг Николая Носова интересное названье. Например: ,,Огурцы,, . ,,Тук-тук-тук , Незнайка в солнечном городе, Незнайка на луне, Мишкина каша, телефон , Шурик в гостях у дедушки и т.д.
Мне запомнилось в этих книгах как Мишка разобрал телефон, как Незнайка попадал в разные неприятности много всего другого. Конечно, из каждой книг остаются какие-то интересные моменты. Бывают смешные, бывают страшные, бывают грустные . Эти моменты ты вспомнишь не один раз и конечно будешь опять смеяться, грустить и боятся .
Я больше всего люблю читать о Незнайке. Он добрый , невнимательный , легкомысленный , глупенький, смешной, любопытный, думает что все может сделать нечего нет зная.
Я всем советую прочитать эти рассказы. Я уверена, что вам понравится, и что захотите прочитать еще его рассказы. Не