Адамның немесе сенікі
Адамның қалаған нәрсеге қол жеткізе алмауының себебі көбінесе жағдайлар емес, сонымен қатар мүмкіндіктерімізден толықтай пайда көруге кедергі жасайтын ішкі сеніміміз.Адамның мүмкіндіктері іс жүзінде шектеусіз.Ия,сіз өзіңіз қалаған нәрсеге ие бола аласыз:денсаулық, бақыт,мансап және т.б
Біздің қабілеттеріміз қайда жасырулы? Әрқайсымыздың ішімізде деп ойлаймын.Бұл - біздің миымыз. Ғалымдар дәлелдегендей,тіпті ең танымал ойшылдар оны 25% ғана пайдаланады екен.Қалған 75% қолданылмайды.Миымыздың көп қорын қолдану мүмкіндігі бізге не береді? Сіз таңқаларсыз, бірақ бұл адамды құдіретті етеді.
Миымыз біздің ойлау процестерімізді басқарғандықтан,мұнда әртүрлі деструктивті ойлар мен теріс көзқарастар болады.Және бұл дегеніміз,біз ішінен өзіміз қалаған нәрсеге жету мүмкіндігінен айырылып, өзіміз қалаған адам болуға кедергі жасаймыз.Біздің миымызда: "Мен ешқашан істей алмаймын ...","мен жеткілікті түрде жақсы емеспін...» және тағы басқалар сияқты ойлар бар. Бірақ тәжірибе көрсеткендей адам осындай күмәндардан айрылса,өзіның биікке қалай көтерілгенін де байқамай қалады.Бұған мысал ретінде, Гиннестің рекордтар кітабындағы көптеген атақты адамдардың іс-әрекеті.Өткен ғасырда өмір кешкен Трояны ашқан ғалым Шлиман 22 тілді білген екен. Моцарт 5 жасында симфония жазса,тас керең Бетховен өлмес классикалық музыкалық шығармалар қалдырды.Олардың құпиясы қарапайым:олар өздерінің қабілеттеріне күмәнданбаған.
Және бұл адамның физикалық қабілеттеріне де қатысты.Көпшілігіміз ауыр машина көтеру үшін жеткілікті физикалық күш сезінбейміз.Бірақ дөңгелектің астына түсіп қалған балаларды құтқаруға тырысатын аналар ауыр автомобильдерді өз күштерімен көтерген жағдайлар бар.Олар күнделікті өмірде бұны ешқашан істей алмаған еді,бірақ стресстік жағдайында баламды құтқарам деген оймен олардың барлық шектеулі көзқарастары жойылып кеткен.Осындай мысалдар өмірде өте көп.
Қорытындылай келе,біздің санамыздағы шектеулерді өзге емес,өзіміз орнатамыз.Біз өзімізді жеткіліксіз талантты, табысты,күшті, бақытты деп санамаймыз.Осындай кедергілермен күресуге,оларды керісінше ауыстыруға және осылайша қажетсіз кедергілерді жоюға болады. Біз өзімізді өзіміз ғана жаратамыз және біздің болашағымыз тек өзімізге байланысты.
Буба – ім’я головної героїні однойменного роману для підлітків сучасної польської письменниці Бабари Космовської. Справжнє ім’я дівчини – Агнешка, їй 16 років, вона носить джинси і мартенси й майже нічим не вирізняється від своїх однолітків: “Буба не була ані дуже вродливою, ані негарною. Не була й надто високою, хоча низенькою її теж не назвеш. Можна було б сказати, що вона товста, проте насправді гладкою вона також не здавалася”. Її мати пише сльозливі жіночі романи, а батько веде безглузді телевізійні ток-шоу. А ще в неї є дідусь Генрик та старша сестра Олька Буба мешкає у Варшаві й ходить до гімназії.
І незважаючи на те, що в романі йдеться про життя та захоплення польської молоді, ця історія є дуже цікавою й для нас, українських підлітків, адже проблеми, порушені авторкою, а також кумедні ситуації, у які потрапляють персонажі, актуальні й зрозумілі кожному.
Мені дуже сподобалася головна героїня твору, бо Буба дуже позитивна: вона добре вчиться, слухняна, чемна, переймається родинними клопотами, підтримує дідуся, виграє на чемпіонаті з бриджу. З першого погляду може видатися, що це ідеальна дівчина, яких не зустрінеш в реальності. Але насправді живеться їй не дуже просто. По-перше, Буба почувається нещасною через непорозуміння з батьками. Вони, занадто захоплені своєю кар’єрою та з’ясуванням стосунків одне з одним, зовсім не цікавляться життям доньки, часом просто не помічають її. Також дівчинка переживає через неіцасне кохання до Адася, з яким вона дружила з дитинства, а він її покинув заради найкращої подруги Йольки: “Нещастям називала Буба й справу із криптонімом “Адась”. Бо хлопець, здавалося, абсолютно її не помічав. Якщо й запитував у неї, то про Йольку. Якщо балакав, то про Йольку. А коли дівчина бачила його на перервах веселого й у чудовому настрої, то поруч завжди була Йолька”. Та і Йольку не можна назвати справжньою подругою, бо та постійно глузує з Буби, використовує її в своїх цілях. І одного дня головна героїня твору розуміє, що в неї зовсім не залишилося друзів. Цей факт, а також родинні проблеми дуже засмучують дівчинку. І якби не підтримка дідуся, їй було б зовсім зле. Згодом Буба починає товаришувати з Агатою та Мілошем й усвідомлює, якими насправді повинні бути щира дружба й справжнє кохання. Саме тоді життя дівчинки стає радісним та гармонійним.
Серед особливостей твору Б. Космовської також необхідно відзначити неперевершений польський гумор, інколи гострий, але дотепний і зовсім не образливий. Загалом майже увесь твір – це низка смішних подій. Найбільш кумедними персонажами твору, на мій погляд, є дідусь Генрик, а також подружжя Маньчаків – людей, які, нічим не переймаючись, живуть для свого задоволення. Кожного тижня (інколи без за ) вони приходять до Бубиної родини перекинутися в бридж.
Але гумор не заважає письменниці порушувати складні та болючі теми: розлучення батьків, смерть близької людини, анорексія, нещасливе кохання, проблеми з алкоголем, бідність. І хоча авторка не зупиняється на них дуже докладно, але від того вони не стають менш помітними та менш гострими.
Отже, гумористична книга Барбари Космовської дає нам змогу не тільки зануритися у вир життя сучасної польської родини, але й змушує замислитися над багатьма актуальними проблемами. Це дуже цікавий роман, який я раджу прочитати всім.
Объяснение:
