- Привіт! Над чим замислився? -Привіт! Та ось, міркую, як краще твір написати. - О! Тобі теж задали твір "Чи завжди треба казати правду"? - Так. Ти як, вже написав? - Написав. Знаєш, у мене виходить, що не завжди. Наприклад, нещодавно мене спитала моя тітка, чи пасує їй сукня. Я сказав"так", хоча мені і не подобалося. Як ти вважаєш, може, треба було сказати "ні"? - Я вважаю, що ти правильно відповів. Ну, зіпсував би ти їй настрій, і що? До того ж, смаки у різних людей різні... - Я теж так вважаю. Але ж я збрехав. - Знаєш, у мене тато - лікар. Так ось, він мені якось розповів, що йому доволі часто доводиться брехати. Їх навіть в інституті брехати вчили. - Як це? - А так. Коли людина тяжко хвора і може померти, їй вкрай потрібна надія. І коли вона питає лікаря: "Я одужаю?", треба їй відповідати "Так", навіть якщо надії майже немає. Тоді людина справді може одужати. А якщо у неї відібрати надію, то вона помре. Тому лікарю доводиться брехати, І, знаєш, тато говорив, що іноді навіть безнадійний хворий може одужати. - Мабуть, не всяка брехня є брехнею. Напишу-но я про це у своєму творі. - Я теж так вважаю.
Люди этого времени считали образцом для подражания закаленных в боях героев и прославленных на общественном поприще сограждан. Примером доблестного римлянина служил отпрыск знатного семейства Публий Сципион Эмилиан. Разрушитель Карфагена был предусмотрительным и осторожным и в то же время храбрым и решительным полководцем. Добронравие и сдержанность выгодно выделяли Сципиона Эмилиана среди других знатных военачальников. Он держался на равных с теми, кто был ниже по положению и происхождению, не стремился к превосходству над равными и уступал высшим. Публий отличался огромным самообладанием и волей, которую, по собственному выражению, он укрощал подобно дикому коню.
Люди этого времени считали образцом для подражания закаленных в боях героев и прославленных на общественном поприще сограждан. Примером доблестного римлянина служил отпрыск знатного семейства Публий Сципион Эмилиан. Разрушитель Карфагена был предусмотрительным и осторожным и в то же время храбрым и решительным полководцем. Добронравие и сдержанность выгодно выделяли Сципиона Эмилиана среди других знатных военачальников. Он держался на равных с теми, кто был ниже по положению и происхождению, не стремился к превосходству над равными и уступал высшим. Публий отличался огромным самообладанием и волей, которую, по собственному выражению, он укрощал подобно дикому коню.
-Привіт! Та ось, міркую, як краще твір написати.
- О! Тобі теж задали твір "Чи завжди треба казати правду"?
- Так. Ти як, вже написав?
- Написав. Знаєш, у мене виходить, що не завжди. Наприклад, нещодавно мене спитала моя тітка, чи пасує їй сукня. Я сказав"так", хоча мені і не подобалося. Як ти вважаєш, може, треба було сказати "ні"?
- Я вважаю, що ти правильно відповів. Ну, зіпсував би ти їй настрій, і що? До того ж, смаки у різних людей різні...
- Я теж так вважаю. Але ж я збрехав.
- Знаєш, у мене тато - лікар. Так ось, він мені якось розповів, що йому доволі часто доводиться брехати. Їх навіть в інституті брехати вчили.
- Як це?
- А так. Коли людина тяжко хвора і може померти, їй вкрай потрібна надія. І коли вона питає лікаря: "Я одужаю?", треба їй відповідати "Так", навіть якщо надії майже немає. Тоді людина справді може одужати. А якщо у неї відібрати надію, то вона помре. Тому лікарю доводиться брехати, І, знаєш, тато говорив, що іноді навіть безнадійний хворий може одужати.
- Мабуть, не всяка брехня є брехнею. Напишу-но я про це у своєму творі.
- Я теж так вважаю.