У Гімалаях вертикальна поясність представлена всіма вертикальними поясами Землі. Жодні гори світу не мають такого різноманіття ландшафтів. Поміркуйте, які два основні чинники обумовили цей планетарний максимум.
Гімалаї— найвищі гори світу. Піднімаючись по їх південних схилах від підніжжя до вершин, можна побувати в усіх природних зонах світу: від вологих субекваторіальних лісів до високогірної тундри.
Так, біля підніжжя, там, де рівнина переходить у передгір'я, тягнеться пояс субекваторіальних вічнозелених болотистих джунглів — тераїв. У цьому поясі ростуть пальми, мімоза, банан, перевиті ліанами. Трави сягають заввишки 5 м. У густих заростях трапляються такі великі тварини, як слони, носороги, буйволи. У лісі багато мавп. Із хижаків трапляються тигри і леопарди. Колись у тераях були поширені озера і болота, що кишіли малярійними комарами. Нині вони здебільшого осушені.
Вище джунглів до висоти 1200 м розташовується пояс вічнозелених тропічних лісів, де ростуть салове дерево, деревоподібні папороті, бамбук і численні ліани. Його змінює пояс субтропічних лісів з вічнозелених (сосна, дуб) і листопадних (магнолія, клен, каштан) дерев. На висотах понад 2000 м панують широколисті ліси помірного поясу з дуба, клена, каштана, які переходять у хвойні ліси Із сріблястої ялиці, гімалайської ялини, модрини. Підлісок утворюють густі зарості рододендронів. Верхня межа лісу проходить на висоті 3500 м. Вище ліси розріджуються і змінюються субальпійським поясом з високотравними -луками і чагарниками з ялівцю та рододендрона. Над ними розташовуються альпійські луки, де примули, анемони, маки утворюють барвисті трав'яні килими. На відмітках 5500 — 6000 м проходить снігова лінія, за якою— пояс вічних снігів і льодовиків. Таким чином, жодні гори світу не мають таких колосальних контрастів ландшафтІв, як Гімалаї.
На таку різноманітність ландшафтів висотної поясності гір Гімалаї впливає їх
географічне розташування у субекваторіальному й субтропічному поясах та
грандіозна висота. На подібне різноманіття ландшафтів можуть претендувати й
Анди.
В тело пойманной жертвы ядовитыми коготками первой пары конечностей паук вводит яд и пищеварительный сок, которые разжижают и частично переваривают ее ткани и органы. Такое пищеварение вне организма паука называется внекишечным. Затем мускулистой глоткой паук всасывает жидкую полупереваренную пищу. Окончательное переваривание и всасывание растворенных питательных веществ происходит в выростах средней кишки, называемых печенью. Непереваренные остатки пищи поступают в заднюю кишку, из которой удаляются наружу через анальное отверстие.
Таким образом, особенности пищеварения пауков состоят в сочетании внекишечного и внутрикишечного пищеварения
Чтобы избежать укуса клеща, необходимо воспрепятствовать доступу его к коже человека: надеть плотно прилегающую к телу одежду и головной убор, заправить брюки в обувь. Следует пользоваться средствами, отпугивающими клещей. После пребывания в лесу необходимо проверить наличие на коже присосавшихся клещей. При обнаружении клеща надо смазать его маслом, жирным кремом, который закрывает дыхальца трахей. Клещ, задыхаясь, ослабляет контакт с кожей, и его можно вытащить из ранки. Место укуса следует продезинфицировать. Можно также удалить клеща, обвязав выступающую его часть ниткой и, осторожно вращая, вытащить. Извлеченного клеща следует сохранить и сдать на анализ в лабораторию. При необходимости нужно обратиться к врачу.
Так, біля підніжжя, там, де рівнина переходить у передгір'я, тягнеться пояс субекваторіальних вічнозелених болотистих джунглів — тераїв. У цьому поясі ростуть пальми, мімоза, банан, перевиті ліанами. Трави сягають заввишки 5 м. У густих заростях трапляються такі великі тварини, як слони, носороги, буйволи. У лісі багато мавп. Із хижаків трапляються тигри і леопарди. Колись у тераях були поширені озера і болота, що кишіли малярійними комарами. Нині вони здебільшого осушені.
Вище джунглів до висоти 1200 м розташовується пояс вічнозелених тропічних лісів, де ростуть салове дерево, деревоподібні папороті, бамбук і численні ліани. Його змінює пояс субтропічних лісів з вічнозелених (сосна, дуб) і листопадних (магнолія, клен, каштан) дерев. На висотах понад 2000 м панують широколисті ліси помірного поясу з дуба, клена, каштана, які переходять у хвойні ліси Із сріблястої ялиці, гімалайської ялини, модрини. Підлісок утворюють густі зарості рододендронів. Верхня межа лісу проходить на висоті 3500 м. Вище ліси розріджуються і змінюються субальпійським поясом з високотравними -луками і чагарниками з ялівцю та рододендрона. Над ними розташовуються альпійські луки, де примули, анемони, маки утворюють барвисті трав'яні килими. На відмітках 5500 — 6000 м проходить снігова лінія, за якою— пояс вічних снігів і льодовиків. Таким чином, жодні гори світу не мають таких колосальних контрастів ландшафтІв, як Гімалаї.
На таку різноманітність ландшафтів висотної поясності гір Гімалаї впливає їх
географічне розташування у субекваторіальному й субтропічному поясах та
грандіозна висота. На подібне різноманіття ландшафтів можуть претендувати й
Анди.