2. Якщо в середні століття скульптура була нерозривно пов'язана з архітектурою і як окреме мистецтво навіть не розглядалося, то з початком епохи відродження починається повільний, але вірний процес відділення скульптури, вивільнення його від залежності від архітектурних задумів. Скульптури поступово "відсуваються" від стін храмів, від рельєфів і портиків, стаючи самостійним, самодостатнім мистецтвом.
3. Живопис Ренесансу як один із видів мистецтва цієї доби мас свої характерні риси. Він відходить від статичних, застиглих схем у бік несміливого руху, динаміки, з’являється нове розуміння простору і часу, в картинах присутні правдивість, достовірність і своєрідна чуттєвість, драматизм подій. В епоху Ренесансу народився європейський реалістичний портрет. Це відбулось з визнанням цінності внутрішнього світу окремої людини. По мірі зростання індивідуалізму в портретному мистецтві можливість вираження суб'єктивного світу виражається все яскравіше, виразно з'являючись в живопису XVI століття.
4. Опера виникла в Італії на межі XVI – XVII століть. Поштовхом до створення опери стала ренесансна ідея учених-гуманістів, письменників і музикантів щодо відродження давньогрецької трагедії. Зародившись як "драма під музику", опера до початку XIX в. перетворилася в чисто музичну виставу, у якім речитативу - ритмічної декламації співучо - майже не залишилося місця, а в сюжет спектаклю органічно вписали арії. Арія (буквально "повітря") - це тривалий сольний номер. На час виконання арії вся сценічна дія завмирала, і нею же звичайно завершувалося майже кожне явище.
В 6 раз больше.