Технологический переход – законченная часть технологической операции, выполняемая над одной или несколькими поверхностями заготовки, одним или несколькими одновременно работающими инструментами при неизменных режимах обработки. Обработка следующей поверхности заготовки или изменение режимов обработки означают наличие нового перехода. Вс переход не изменяет состояние объекта труда, но сопровождает выполнение технологического перехода. Затраты времени на вс операции и переходы следует неизменно сокращать.
Джим Хокінс – юнак, головний герой роману “Острів скарбів”, від імені якого (за винятком декількох глав від імені доктора Лівсі) і ведеться розповідь. Саме його вчинки розкручують сюжет роману Стівенсона. Джим Хокінс активно бере участь у всіх подіях: це він подружився з піратом Біллі Бонсом, це він викрав карту Острова Скарбів зі скрині цього пірата, яку передав доктору Лівсі і сквайр; він виявив на кораблі змову, знайшов Бена Ганна, убив Ізраеля Хендса, відвів корабель піратів на Північну стоянку і став яблуком розбрату в протистоянні між Джоном Сільвером і залишками його зграї.
Джон Сільвер, він же Довгий Джон, він же Окорок – кок на «Еспаньйолі», потім предводитель збунтованих піратів. Вік – 50 років (за словами самого Сільвера). Говорили, що «в молодості він був школярем і, якщо захоче, може розмовляти, як по книзі». На «Моржі» у Флінта виконував обов’язки квартирмейстера. Ліва нога його була віднята по саме стегно, тому Сільвер ходив на дерев’яному протезі і з милицею. На відміну від жалюгідної долі більшості піратів на березі (яка не оминула навіть самого П’ю), особливо інвалідів, накопичив гроші і відкрив власний трактир «Підзорна труба» в порту Брістоля. Одружений на “кольоровій” жінці. На плечі носить папугу по імені Капітан Флінт. По закінченні роману не тільки залишився живий, вчасно переметнувшись на сторону переможців, але і сховався від них в одному з портів не без до Бена Ганна, прихопивши з собою гроші, скільки зміг понести.
Концовка: «А доведи он левшины слова в своё время до сударя, — в Крыму на войне с неприятелем совершенно бы другой оборот был».
В сказе встречаются повторы. Пару раз британцы пробуют уверить Александра в том, что они самые качественные мастера, а Платов это удивление разрушает. Когда Платов привозит блоху Николаю I, правитель пару раз пробует найти работу туляков, пока не отправляет за левшой.
Есть в сказе повторения слов, как в притчах. Платов гласит: «...я пью-ем что желаю и всем доволен...» В рассказе о разговоре Платова с туляками говорится: «Так и Платов разумом виляет, и туляки тоже. Платов вилял, вилял, да увидал, что туляка ему не перевилять...» В главе десятой: «Хотел Платов взять ключ, но пальцы у него были куцапые: ловил, ловил — никак не мог ухватить...» О левше: «Но вдруг начал неспокойно скучать. Затосковал и затосковал...»
Зачин, повторы, диалоги и концовка делают впечатление сказочности повествования.
Лишены сказочных частей рассказ о том, куда прогуливались три мастера молиться богу перед работой (главы шестая, седьмая), и вывод из всей этой истории, изготовленный Лесковым в главе двадцатой.