Том з твору "Усмішка" - це історія про те, як одна маленька усмішка може змінити життя людини. Головний герой, Том, був дуже засмучений і невдоволений своїм життям. Він не мав друзів, його робота була нудною і монотонною, а його особисте життя було повне проблем.
Одного дня, коли Том був на роботі, він побачив, як його колега посміхнулася до нього. Ця маленька усмішка змусила його почуватися краще. Він зрозумів, що не потрібно бути багатим або успішним, щоб бути щасливим. Іноді, просто одна маленька усмішка може зробити все на світі кращим.
Том почав звертати увагу на маленькі радощі життя і насолоджуватися кожною митью. Він почав спілкуватися з колегами на роботі, і знайшов нових друзів. Він почав проводити більше часу з родиною і друзями, і відкрив для себе нові хобі.
Том зрозумів, що життя може бути прекрасним, якщо ти вмієш насолоджуватися кожною митью і дарувати усмішку іншим. І тепер, коли він бачить когось засмученим, він завжди намагається до , посміхаючись до них. Тому що він знає, що одна маленька усмішка може зробити чудеса.
Объяснение:
Сарматы - древний народ, он состоял из кочевых ираноязычных племен, с IV века до н. э. по 1 - ые века н. э. населявших степную полосу Евразии от Дуная до Аральского моря (территория современных Казахстана, России и Украины).
Сарматы занимались скотоводством, их главным богатством был скот. Сарматы не имели поселений, они постоянно находились в пути, перекочевывая с одного места на другое. Нужду в пище и одежде обеспечивали за счет мяса, молока, шкур и шерсти мелкого и крупного рогатого скота, а также лошадей. Ремесленное производство было слабо развито, сарматы производили только самое необходимое (орудия труда, одежду, посуду, оружия и др).
Объяснение:
Основой общественного устройства сарматов тогда являлась родовая община, которая включала группу родственных семей. Курганные могильники и захоронения обычно располагаются компактными группами, которые представляют собой погребения одного рода.
Своеобразной чертой общественного строя , особенно в ранний период, савроматский (сарматский) период, было высокое положение женщин в обществе и семье, то есть гинекократия, это господство женщин.
В. Гальдяев изображает главного героя обыкновенным мальчиком, худым, с острым подбородком, большими ушами и неровно отросшими волосами. Мы видим его в деревенской избе, в классе, за партой, перед Лидией Михайловной и у неё дома. Художник передаёт настроение мальчика: одиночество в райцентре, радость от того, что он пьёт молоко, смущение перед учительницей и возмущение, когда возвращает ей ящик с макаронами.
В. Гальдяев особенно подчёркивает разницу между учительницей и мальчиком: у неё коротко подстриженные волосы, аккуратное платье, спокойное лицо. У него отросшие волосы, старая одежда и лицо одинокого измученного человека.
По сравнению с рисунками учебника иллюстрации В. Гальдяева более живые и правдивые.