“Калі яна пазбавілася клопату аб дзецях і ёй больш не было чаго рабіць, яна пачала ўмешвацца ў нашы гаспадарчыя справы, ды так нахабна, што ніякай рады нельга было даць. Калі хоць трохі адвернешся, недаглядзіш — яна зараз жа нашкодзіць. Нічога ад яе не схаваеш — усюды дабярэцца. Калі збан малака накрыты сподкам — яна сподак скіне, калі завязаны — яна перакуліць. Калі буфет зачынены не зусім шчыльна — яна сама яго адчыніць. А раз ухітрылася выцягнуць з закрытай каструлі мяса — і каструля засталася закрытай. А ноччу часам адбываліся такія выбухі ад скінутых рэчаў, што, здавалася, самалёты робяць бамбёжку.
Ужо ж як мы яе ўгаворвалі, саромілі, выхоўвалі, дрэсіравалі — нічога не выйшла, ніяк не маглі з ёю дагаварыцца. Нічога яна не магла ці не хацела зразумець, хоць і ўмела лічыць да трох.”
Во время пути Руслан заметил чернеющий вдали огромный холм и услышал страшный храп. Подъехав ближе, он понял, что это не холм, а огромная живая спящая голова в шлеме с перьями. Объехав голову кругом, он решил пощекотать ей ноздри: голова чихнула и проснулась. Увидев дерзкого, нарушившего ее сон, голова разгневалась и пригрозила проглотить нахала. В ответ на это Руслан бросил ей вызов. Разозлившись, голова начала дуть что есть мочи, не давая витязю проехать; из ушей ее поднялся пар, глаза засверкали. Но Руслан поднял копье и вонзил его в язык головы, а затем с размаха поразил ее. Голова зашаталась и покатилась по окровавленной траве, моля о пощаде. Руслан сжалился, и голова рассказала ему свою печальную историю.
Во время пути Руслан заметил чернеющий вдали огромный холм и услышал страшный храп. Подъехав ближе, он понял, что это не холм, а огромная живая спящая голова в шлеме с перьями. Объехав голову кругом, он решил пощекотать ей ноздри: голова чихнула и проснулась. Увидев дерзкого, нарушившего ее сон, голова разгневалась и пригрозила проглотить нахала. В ответ на это Руслан бросил ей вызов. Разозлившись, голова начала дуть что есть мочи, не давая витязю проехать; из ушей ее поднялся пар, глаза засверкали. Но Руслан поднял копье и вонзил его в язык головы, а затем с размаха поразил ее. Голова зашаталась и покатилась по окровавленной траве, моля о пощаде. Руслан сжалился, и голова рассказала ему свою печальную историю.
Ужо ж як мы яе ўгаворвалі, саромілі, выхоўвалі, дрэсіравалі — нічога не выйшла, ніяк не маглі з ёю дагаварыцца. Нічога яна не магла ці не хацела зразумець, хоць і ўмела лічыць да трох.”