Автор – Дж.Байрон
Рік написання – 1815
Жанр — елегія;
Цикл «Єврейські мелодії»
Основою для написання твору стала історія зі Старого Заповіту про царя Саула та співця Давида. Відомо, що Саул був іудейським царем і жив у XV столітті до н. е., а Давид був пастухом, який переміг силою духа велетня Голіафа. Цар Саул позаздрив славі переможця і хотів убити його, але коли Давид заграв на арфі, злий дух відступив від Саула і дух царя просвітлився.
Тема. Зіткнення суперечливих начал у душі людини, самотність.
Ідея. Мистецтво, що просвітлює душу
Настрій поезії. Вірш дуже емоційно напружений, сумний
Ключові образи твору. Співець, арфа, образ плачу (скорботи). Звуки арфи, її «віщий спів» може розвіяти смуток, вселити надію. Арфа є втіленням мистецтва, що має сприяти духовному відродженню.
“Мій дух як ніч” художні засоби
Джим Хокінс – юнак, головний герой роману “Острів скарбів”, від імені якого (за винятком декількох глав від імені доктора Лівсі) і ведеться розповідь. Саме його вчинки розкручують сюжет роману Стівенсона. Джим Хокінс активно бере участь у всіх подіях: це він подружився з піратом Біллі Бонсом, це він викрав карту Острова Скарбів зі скрині цього пірата, яку передав доктору Лівсі і сквайр; він виявив на кораблі змову, знайшов Бена Ганна, убив Ізраеля Хендса, відвів корабель піратів на Північну стоянку і став яблуком розбрату в протистоянні між Джоном Сільвером і залишками його зграї.
Джон Сільвер, він же Довгий Джон, він же Окорок – кок на «Еспаньйолі», потім предводитель збунтованих піратів. Вік – 50 років (за словами самого Сільвера). Говорили, що «в молодості він був школярем і, якщо захоче, може розмовляти, як по книзі». На «Моржі» у Флінта виконував обов’язки квартирмейстера. Ліва нога його була віднята по саме стегно, тому Сільвер ходив на дерев’яному протезі і з милицею. На відміну від жалюгідної долі більшості піратів на березі (яка не оминула навіть самого П’ю), особливо інвалідів, накопичив гроші і відкрив власний трактир «Підзорна труба» в порту Брістоля. Одружений на “кольоровій” жінці. На плечі носить папугу по імені Капітан Флінт. По закінченні роману не тільки залишився живий, вчасно переметнувшись на сторону переможців, але і сховався від них в одному з портів не без до Бена Ганна, прихопивши з собою гроші, скільки зміг понести.
