новітню епоху великих соціально-економічних перетворень український народ вступив без власної держави. Він був об'єктом жорстокого колоніального гноблення. Іноземні поневолювачі безсоромно грабували багаті землі, природні ресурси України. Тяжке становище трудового народу, особливо селянства, посилювалось його соціальною та політичною незахищеністю
Після скасування кріпосного права в Україні виникають різні форми економічної самооборони громадянства, які ґрунтувалися на багатовікових народних традиціях.
Найважливішою з них стає кооперація, як рух самооборони економічно слабких і соціальне принижених верств населення. Важливу роль не лише в національно-культурному, а й в економічному піднесенні українського народу відігравали українські суспільні організації 60-70-х років XIX ст.
Ініціатором організації першого споживчого кооперативу в Україні виступила харківська громада. Статут харківського споживчого товариства було затверджено 6 жовтня 1866 p. З самого початку товариство налічувало 64 члени з повним (50 крб.) та 292 члени з неповним паєм. Крім торгівлі предметами широкого вжитку, товариство мало свою їдальню, пекарню, фабрику овочевих напоїв, забезпечувало своїх членів паливом. Товариство ознайомлювалося з кооперативним рухом на Заході, його представники побували у Великобританії, Франції та Німеччині, підтримували зв'язки із зарубіжними кооперативними організаціями.
У 1870 p. з ініціативи харківського споживчого товариства було заплановано кооперативний з'їзд та утворення споживчого кооперативного союзу. Проте харківський губернатор заборонив проведення цих заходів на тій підставі, що діяльність таких товариств не повинна поширюватися поза межі одного міста.
Друге кооперативне споживче товариство засновано у Києві наприкінці 1868 p. Його раду очолювали тогочасні найвидатніші діячі українського національного руху, провідні науковці В. Антонович, О. Кістяківський, М. Яснопольський, М. Зібер, М. Драгоманов, В. Гец.
Активну участь у діяльності товариства брали інші члени київської громади, студенти університету. Його фундатором був відомий молодий економіст М. Зібер. Товариство налагодило торгові зв'язки з Харковом, Полтавою, Одесою, Борзною, Керчю. В той самий час виникли споживчі товариства в Єлізаветграді, Ізюмі, Балті, Севастополі, Сімферополі, Миколаєві, Херсоні, Катеринославі, Чернігові, Лебедині. Протягом 1866-1870 p. в Україні діяло 20 споживчих кооперативів. Їх загальна кількість в імперії Романових тоді становила 63.
Однак перші українські кооперативи проіснували лише кілька років, їх занепад був зумовлений рядом причин. Насамперед погано був підготовлений соціальний ґрунт для кооперативної діяльності. Переважна більшість громадян ще не розуміла суті та значення
Да
Объяснение:
1. Самый большой медведь. Будучи крупнейшим наземным хищником, белый медведь может весить 700 кг и достигать трех метров в длину. Такого же размера могут быть только бурые медведи подвида кадьяк, обитающие на одноименном острове. 2. Рекордный заплыв. Белый медведь проплыть 687 км без перерыва на отдых. Такой рекордный для белых медведей заплыв медведица совершила за 9 дней в море Бофорта. Причиной этого вынужденного рекорда стало изменение климата на Земле. Как известно, белые медведи на протяжении своей жизни плавают от дрейфующих к припайным льдам в поисках добычи и мест отдыха. Но поскольку из-за повышения температуры морской лед стремительно тает, белым медведям приходится преодолевать все бо́льшие расстояния, рискуя здоровьем и жизнью своих детенышей. С ошейника исследователи, в течение двух месяцев изучающие эту медведицу, смогли следить за ней на протяжении всего её «путешествия». Когда самка, наконец, достигла льда, выяснилось, что она потеряла 20% веса (около 48 кг) и своего годовалого медвежонка, для которого этот заплыв оказался непосильным. 3. Превосходный нюх. Белый медведь имеет очень хорошее обоняние. Так, он может обнаружить добычу, находящуюся на расстоянии 1,6 км от него или под слоем снега толщиной около одного метра. Чаще всего его добычей становятся кольчатые нерпы и морские зайцы. 4. Правильное питание. Взрослые медведи питаются обычно высококалорийными кожей и подкожным жиром тюленей, а молодые особи – красным мясом, богатым белком.
