Фотоси́нтез (від грец. φωτο- — світло та грец. σύνθεσις — синтез, сукупність) — процес синтезу органічних сполук з вуглекислого газу та води з використанням енергії світла й за участю фотосинтетичних пігментів (хлорофіл у рослин, хлорофіл, бактеріохлорофіл і бактеріородопсин у бактерій), часто з виділенням кисню як побічного продукту. Це надзвичайно складний процес, що включає довгу послідовність координованих біохімічних реакцій. Він відбувається у вищих рослинах, водоростях, багатьох бактеріях, деяких археях і найпростіших — організмах, відомих разом як фототрофи. Сам процес відіграє важливу роль для кругообігу вуглецю у природі.
Бала́да - невеликий за розміром ліро-епічний твір фольклорного походження на легендарну чи історичну тему. У ньому, як правило, розповідається про щось незвичайне, виняткове, героїчне; реальне часто поєднується з фантастичним.
Бала́да (фр. ballade, від прованс. ballar — танцювати) — жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом.
У фольклористиці балади поділяють на родинно-побутові, про татарсько-турецьку неволю, про історичних осіб.
Ось приклад однієї балади
ВІЙНА, ВІЙНА – СВІТ ПАЛАЄ
Війна, війна – світ палає!
А на війні люд вмирає.
У неділю вранці-рано —-
Всім рекрутам заказано...
Одна вдова мала сина
Та й на війну спорядила.
Син на війну вибирався
Та й з рідними прощався.
Було в його три сестриці,
Та й усі три порадниці:
Старша сестра коня веде,
Середульша – зброю несе,
А найменша виряджає
І сльозами уливає:
-— Ой ти, братику наш рідний,
Прибудь до нас хоч раз в гості:
Через ліси – буйним вітром,
Через поля – дрібним дощем!
-— Візьми, сестро, піску жменю,
Посій його на каменю.
Як той пісок житом зійде, —-
Тоді твій брат з війни прийде.--
Сестра брата послухала,
Взяла піску – посіяла...
Нема з піску того сходу —-
Нема брату із походу;
Нема з піску того цвіту —-
Нема брата – ні слуху...
А в неділю дуже рано
В однім селі говорено:
-— Два солдати поранено.--
Ой у полі при долині,
Там лежало два воєнних,
Вони братики рідненькі.
Брат до брата промовляє:
Сльоза сльозу побиває:
-— Ох братику мій єдиний,
Одна мати нас родила,
Обох разом годувала,
Та не одну долю дала:
Тобі дала — рубаную,
Мені дала — стріляную.
З рубаної кров ізійде,
А стріляна — к серцю дійде.
Брат до брата промовляє,
Сльоза сльозу побиває:
— Ох, братику мій єдиний,
Хто нас буде доглядати,
Наші платки промивати,
Наші рани завивати? —
Одізвався в полі ворон:
— Я вам буду товаришем,
Я вас буду доглядати —
Живцем очі добувати.
