Римська імперія відіграла важливу роль у розвитку людства. З точки зору Римської імперії історію людства останніх трьох тисячоліть (від IX століття до н. е. до XX століття) можна розглядати наступним чином:
місто-держава Рим (Королівська доба, 753 рік до н. е. — 510 рік до н. е.).
Легендарне заснування Риму втікачами з іншого стародавнього міста-держави — Трої. Див. Стародавній Рим.
Римська республіка. (509 рік до н. е. — 133 рік до н. е.)
Поширення впливу Риму на інші міста-держави Середземного, а потім і Чорного морів. Цікаво, що в грецьких джерелах цей період називається Ρωμαϊκή Δημοκρατία (Римська демократія). Цей період закінчується періодом громадянських війн (133 рік до н. е. — 28 рік до н. е.).
Старожитня (антична) Римська імперія.
Зростання впливу військових на життя і владу Римської республіки. Зміна форми управління і перетворення її на імперію, грецькою — Ρωμαϊκή Αυτοκρατορία (Римська автократія, Римське самодержавство). Завоювання і поширення впливу Римської імперії на землі, які розташовані поблизу від Середземного і Чорного морів, вихід до Атлантичного океану і досягнення Британії.
Стародавній Рим характеризується автократичною формою державного правління. В цей час цивілізація Стародавнього Риму досягла свого найбільшого розквіту та домінувала на заході Євразії. Приблизно у цей же час найбільшого розквіту досягає і Китайська імперія (династія Хань).
Ще у часи республіки, задовго до проголошення першого імператора, Рим поширював свої володіння за рахунок завоювань. Проте Римська імперія зуміла об'єднати значну територію з багатьма народами, мовами та релігіями не тільки як держава, але й як форма суспільства та світова ідея (лат. imperium sine fine — безмежна імперія). Під час правління імператора Траяна внаслідок завоювання Дакії у 116 році н. е. під владою Риму знаходилась держава з територією 5 900 000 км².
Влада імператора змінила 500-літню владу Римської республіки (509 рік до н. е. — 133 рік до н. е.). Це стало можливим завдяки ослабленню держави внаслідок громадянських війн (133 рік до н. е. — 28 рік до н. е.). Існує декілька пропозицій щодо початку часового відліку імперської доби, серед них:
44 рік до н. е. — призначення Юлія Цезара довічним диктатором
2 вересня 31 року до н. е.— перемога Октавіана у битві при Акції та кінець громадянських воєн
16 січня 27 року до н. е.— присвоєння Октавіану титулу Авґуст (лат. Augustus) Римським сенатом і, таким чином, становлення першого Римського імператора
Кінцем імперської доби стародавнього Риму прийнято вважати 4 вересня 476 року, коли Західну Римську імперію завойовують германці. Також розрізняють два періоди імперської доби: принципат та домінат.
Принципат (27 рік до н. е. — 283 рік н. е.). Період, коли імператор був першим — принцепсом, принцом, серед рівних йому римських старшин - сенаторів.
Домінат. (284 рік н. е. — 394 рік н. е.). Період, коли імператор був господарем і богом у Римі, — dominus et deus (господь і бог). Цей період почався правлінням імператора Діоклетіана
Перенесення столиці імперії до нового Риму — Константинополя, і розпад її на дві частини — західну і східну.
Костянтин Великий переносить столицю до Константинополя (Царгорода), запроваджує на державному рівні нове віровчення — християнство.
Онуки Костянтина Великого ділять імперію на три частини, з яких дві потім об'єднуються в одну.
Падіння західної частини імперії і піднесення східної частини імперії (Візантії) — див. Візантійська імперія.
Падіння східної частини Римської імперії у 1453 році і утворення на її основі Османської імперії (один з титулів османських султанів — імператор римський).
До нині відчувається вплив того часу в культурі, правознавстві, технології, мистецтві, мові, релігії, державному устрої, військовій справі та архітектурі західних цивілізацій.
Відповідь:
XVII ст.- складна, бурхлива, сповнена внутрішніх суперечностей і водночас важлива, а для деяких країн – переломна епоха у розвитку суспільного життя. Це період важливих досягнень у художньому пізнанні дійсності.
У XVII ст. загострюються суперечності феодального суспільства. Цей процес у різних країнах набуває різних форм. Феодальна реакція, наприклад, отримує перемогу в Іспанії, Італії.
А німецькі феодали за до ноземних військ нав’язують країні довготривалу Тридцятирічну війну. XVII ст.- час народних рухів, які виникають у багатьох країнах і набувають характеру селянських війн. В Англії відбувається перша в Європі буржуазна революція.
Характерною рисою XVII ст. стає і бурхливий розвиток науки та техніки. Наука відокремлюється від інших сфер духовної діяльності людини, зокрема, і від художньої Творчості. Щоб уявити досягнення в різних галузях тогочасної науки, досить пригадати такі імена, як Галілей, Ньютон, Декарт, Кеплер.
Разом із тим, XVII ст.,- це час подальшого активного поширення світових релігій, зокрема християнства.
У літературі XVII ст. не тільки відбилися
Пояснення:
Восточная часть материка имеет преимущественно сглаженный рельеф, с отдельными плато и горными хребтами высотой до 3—4 км. Го́ры Верна́дского — система подлёдных гор в Восточной Антарктиде, в континентальной части Земли Эндерби. Являются продолжением подлёдных гор Гамбурцева.
Горы Вернадского протягиваются в направлении север-северо-запад от Полюса недоступности до полуострова Кука. Здесь горы выходят на поверхность из-под ледникового покрова и далее продолжаются в океане в виде подводного хребта Гуннерус. Протяжённость системы превышает 400 км. Толщина ледникового покрова, покрывающего горы, достигает 1000 м. В юго-юго-восточной части вершины поднимаются на высоту более 2000 м над уровнем моря, при этом относительная высота над прилегающими подлёдными равнинами составляет 1000—1500 м.
Горы Гамбурцева (также Горный хребет Гамбурцева, подлёдные горы Гамбурцева) — система подлёдных гор в центральной части Восточной Антарктиды, вблизи Купола А
Длина формации составляет 1200—1300 км, ширина - 200—500 км. Наивысшие известные высоты — 2990 м и 3390 м. Высота ледового покрова не менее 600 м, попадаются участки, где ледовая толща больше 4 км. Считается, что размерами горная система величиной с европейские Альпы. Восточным продолжением горной системы являются подлёдные горы Восток. Открытие формации было значительным сюрпризом для геологов, ведь до этого преобладала гипотеза, что подлёдный ландшафт Антарктиды представляет собой равнину без каких-либо внятных геологических формаций, вроде равнин Канады