Причины уничтожения крупнейшего водоема на планете сводятся к деятельности человека. В конце 20-х годов ХХ века молодой Советский Союз делал упор на развитие народных промыслов. В этой местности – выращивание хлопка. Для развития этой отрасли была разработана программа. Чтобы поливать поля, в 1938 г. начали создавать каналы. Количество плантаций увеличивалось. К 1960-му году отбор воды из рек, которые впадали в Аральское море, был настолько интенсивным, что озеро постепенно начало мелеть.
Вода после орошения полей не попадала в озеро. Его быстрое высыхание ученые объясняют факторами: Отбор воды в каналы для хозяйственных целей. Жидкость из рек использовали для полива хлопчатника на полях, после чего она не попадала в озеро, а снова возвращалась к источникам рек. Проблема состояла в том, что в каналы не установили водоупорное покрытие, поэтому большая часть воды не попадала на поля, а в грунт. Снижение уровня грунтовых вод. Пласты быстрее расходовались из-за чрезмерного полива и не успевали восстановиться. Изменение климата. Он стал более засушливым, полупустынным. Осадков стало меньше. Ситуация ухудшалась из-за того, что ресурсы использовали неэффективно. Проблема была связана с оросительными каналами. После полива полей вода уходила в грунт, а не в озеро. В дальнейшем потребность в воде только продолжала увеличиваться.
Объяснение:
Экологические проблемы Аральского моря
Современные водоемы имеют множество экологических проблем. Эксперты утверждают, что многие моря находятся в сложном экологическом состоянии. Но Аральское море находится в катастрофическом состоянии и вскоре может исчезнуть. Наиболее острая из проблем акватории – это значительная потеря воды. За пятьдесят лет площадь водоема уменьшилась более чем в 6 раз в результате неконтролируемой мелиорации. Погибло огромнейшее количество видов флоры и фауны. Биологическое разнообразие не то что уменьшилось, а следует говорить об отсутствии рыбопродуктивности вовсе. Все эти факторы ведут к единственному выводу: гибель экосистемы Аральского моря.
С древних времен это море было центром жизни людей. Реки Сырдарья и Амударья наполняли Арал водой. Но в веке были построены оросительные сооружения, и вода рек стала использоваться для полива земледельческих территорий. Еще были созданы водохранилища и каналы, на что также были затрачены водные ресурсы. В результате в Аральское море поступало значительно меньшее количество воды. Таким образом, уровень воды в акватории стал резко падать, площадь моря уменьшалась, погибли многие морские обитатели.
Потеря воды и уменьшение площади водной поверхности – это не единственная проблема. Она лишь стимулировала развитие всех остальных. Так единое моря было разделено на два водных объекта. В три раза увеличилась соленость воды. Поскольку вымирает рыба, люди перестали заниматься рыбным промыслом. В регионе не хватает питьевой воды из-за того, что высохли колодцы и озера, которые питали воды моря. Также часть дна водоема пересохла и покрылась песком.
Есть ли шанс Аральское море? Если поторопиться, то это возможно. Для этого была построена плотина, отделившая два водоема. Малый Арал наполняется водой Сырдарьи и уже уровень воды повысился на 42 метра, уменьшилась соленость. Это позволило начать выращивание рыб. Соответственно есть шанс восстановить флору и фауну моря. Эти действия дают надежду местному населению, что вся территория Аральского моря будет возвращена к жизни.В целом возрождение экосистемы Аральского моря весьма трудная задача, требующая значительных усилий и финансовых вложений, а также контроля государства людей. Экологические проблемы данной акватории известны широкой общественности и данная тема периодически освещается как в СМИ, так и обсуждается в научных кругах. Но на сегодняшний день сделано недостаточно, чтобы Аральское море.
Объяснение:
тверда горюча корисна копалина, один з видів вугілля викопного, проміжний між бурим вугіллям і антрацитом. Щільна порода чорного, іноді сіро-чорного кольору. Блиск смоляний або металічний. В органічній речовині кам'яного вугілля міститься 75-92 % вуглецю, 2,5-5,7 % водню, 1,5-15 % кисню. Містить 2-48 % летких речовин. Вологість 1-12 %. Вища теплота згоряння в перерахунку на сухий беззольний стан 30,5-36,8 МДж/кг. Кам'яне вугілля належить до гумолітів; сапропеліти і гумітосапропеліти присутні у вигляді лінз та невеликих в.
Утворення кам'яного вугілля характерне майже для всіх геологічних систем — від девону до неогену (включно); воно активно утворювалося в карбоні, пермі, юрі. Залягає кам'яне вугілля у формі пластів і лінзовидних покладів різної потужності (від десятків см до декількох десятків і сотень м) на різних глибинах (від виходів на поверхню до 2500 м і глибше).
Кам'яне вугілля характеризується нейтральним складом органічної маси. Воно не реагує зі слабими лугами ні в звичайних умовах, ні під тиском. Бітуми кам'яного вугілля, на відміну від вугілля бурого, представлені переважно сполуками ароматичної структури. У кам'яному вугіллі не виявлені жирні кислоти і естери, мало сполук зі структурою парафінів.
Вугільна речовина є неферомагнітною (діамагнітною), мінеральні домішки характеризуються парамагнітними властивостями. Магнітна сприйнятливість вугілля зростає зі збільшенням їх стадії метаморфізму. За своїми тепловими властивостями кам'яне вугілля наближається до теплоізоляторів.
Головні технологічні властивості кам'яного вугілля, що визначають його цінність: спікливість і коксівна здатність. Стандартний показник спікливості — індекс Рога (RI) і товщина пластичного шару в апараті Л. М. Сапожникова.Кам'яне вугілля використовується як технологічна, енерго-технологічна і енергетична сировина, при виробництві коксу і напівкоксу з отриманням великої кількості хімічних продуктів (нафталін, феноли, пек тощо), на основі яких одержують добрива, пластмаси, синтетичні волокна, лаки, фарби і т.і.
Один з найперспективніших напрямів використання кам'яного вугілля — скраплення (зрідження) — гідрогенізація вугілля з отриманням рідкого палива.
При переробці кам'яного вугілля отримують також:
активне вугілля, штучний графіт і т. д.;
в промислових масштабах вилучається ванадій, ґерманій і сірка;
розроблені методи отримання ґалію, молібдену, цинку, свинцю.
• у робли пластмаси
Існують різні схеми неенергетичного використання кам'яного вугілля на основі термохімічної, хімічної та іншої переробки з метою їх повного комплексного використання і забезпечення охорони довкілля. Для задоволення потреб економіки Україна щорічно використовує близько 100 млн т вугілля, з яких майже 80 млн т видобувається вітчизняними підприємствами.
