Людство майбутнього в оповіданні Р.Д. Бредбері «Усмішка»: зруйновані міста; дороги, понівечені від бомбардування; радіоактивні поля; одяг із грубої мішковини; «свята» ненависті та руйнації; ненавидять минуле; відмова від цивілізації; надія на відродження «нової» цивілізації («з’явиться людина з душею…, в якої душа горнеться до гарного…»).
Рей Бредбері, як і Леонардо да Вінчі, мріяв про духовно тлене людство, про велич людини, її моральне відродження, про перемогу добра над злом, краси над ненавистю. Проте реальна дійсність вимагала від нього показати жахливий стан людства і його темне майбутнє. Зазираючи на кілька століть уперед, Бредбері дає трагічні відповіді на запитання, що висунув у своєму мистецтві Леонардо да Вінчі: людина й людство прямують хибним шляхом, вони втрачають все світле, піднесене, прекрасне. Однак, як і його великий попередник, Бредбері вірить у духовне відродження людини. Якщо в серці хоча б однієї людини перемагає добро: світ ще не загинув, людство ще може врятуватися.
Духовне відродження людства починається з духовного відродження кожної людини.
Однажды на урок по литературе к нам пришла другая учительница, так как наш учитель заболела. Она начала увлекательно рассказывать нам о красоте русского языка, о писателях, которые с своих произведений делают наш мир лучше. Мы с замиранием сердца слушали ее, так как ее речь лилась, как ручеек. В конце урока она спросила о том, кто из нас хочет записаться на посещение литературного кружка. Как же я могла устоять, ведь Жанна Васильевна мне так понравилась! Я стала ходить на занятия, участвовать в школьных постановках, и чувствовать себя актрисой. А ещё после этого у меня появилось желание писать стихи. Так что я могу с уверенностью сказать о том, что однажды на уроке мне очень повезло.
