1. перед ними на дороге растянулся во всю длину дракон с желтыми глазами и постукивал зубчатым хвостом по земле.
2. странное существо было под моей кроватью.
3. несчастный гигант бил себя в грудь.
4. основная добродетель королей - не мудрость, не доблесть, а терпение.
5. волшебная фея прилетала сегодня ко мне ночью.
6. однако не успел он проводить гостей, как за девушкой пришёл второй претендент.
7. ты как ангел спустившийся с небес.
8. храни всегда ему верность.
9. это более фундаментальный труд того времени.
Порівняльна характеристика образів Онєгіна і Тетяни
Я не в Онєгіна закохалася, а в Онєгіна й у Тетяну (і, мабуть, у Тетяну трохи більше), у них обох разом, у любов.
М. Цвєтаєва
Хоча роман Пушкіна названо "Євгеній Онєгін", образ Тетяни Ларіної не менш важливий і цікавий, аніж образ Онєгіна. А якщо говорити про ставлення до героїв читачів, то багато хто погодиться з Мариною Цвєтаєвою і віддадуть перевагу Тетяні. Та й сам Пушкін не ховає своєї симпатії до героїні: "Я так люблю Тетяну милую мою!" Але один без одного вони втратять інтерес для читача, тому що на розвитку їхніх стосунків будуються весь роман і доля кожного з героїв. У характерах Тетяни й Онєгіна багато спільного. Інакше як пояснити їхню зустріч і їхню любов?
Незважаючи на різне виховання, Тетяна та Євгеній духовно близькі люди. Обоє розумні, багато читають, освічені, добре розуміються в людях. Тетяна виділила Онєгіна з усіх молодих людей, що бували в будинку Ларіних. Онєгін теж із двох сестер віддає перевагу Тетяні. Привабливість Ольги могла закрутити голову лише юному Ленському. І Онєгіну, і Тетяні властива незадоволеність життям. Але Тетяна до моменту їхньої першої зустрічі ще чекає якогось повороту долі, вона готова до зустрічі з нею. А Онєгін уже ні на що не сподівається і тому не вірить у можливість щастя для себе і для Тетяни.
Головне, що розрізняє їх — це наявність життєвого досвіду (здебільшого сумного) в Онєгіна і відсутність його в Тетяни. Звідси — простота, довірливість і щирість героїні й обережність і розважливість її Євгенія.
Тетяна керується в своїх учинках тільки почуттями, а Євгеній — доводами розуму. Героїня виявилася сміливішою і рішучішою за свого обранця. Усупереч традиціям і думці світу вона перша пише Онєгіну і освідчується йому. Онєгін же (зовсім протилежний характер!) настільки дорожить громадською думкою, що вбиває на дуелі друга.
Зустріч героїв впливає на подальший розвиток їхніх характерів. Вони начебто поділилися один з одним тим, що мали в душі. Тетяна розбудила в Онєгіні почуття, здатність кохати і вдаватися до "нерозсудливих" вчинків. Сама ж, за порадою Онєгіна, навчилася панувати собою. Та так, що Онєгін ледь впізнав її:
Как изменилася Татьяна!
Как твердо в роль свою вошла!
Как утеснительного сана
Приемы скоро приняла!
У своєму листі Онєгін майже повторює освідчення Тетяни. Мабуть, тому, що всі закохані схожі одне на одного. Але саме в той момент, коли, здавалося б, Онєгін і Тетяна зрівнялися у своєму життєвому досвіді і духовному розвитку, вони повинні розстатися. Проте і за це розставання ми любимо їх ще більше. "Я з тієї хвилини не захотіла бути щасливою", — пише Марина Цвєтаєва, поставивши можливість кохати і бути коханим вище над можливості щастя. Таких незбагненних героїв у нас більше немає.
Парижский мир 1856 г., завершивший Крымскую войну, был очень тяжелым для России, поскольку запретил ей держать военный флот и строить укрепления, на Черном море, сделав беззащитной перед нападением с юга (19). Борьба за отмену этих ограничений стала главной задачей нового министра иностранных дел A.M. Горчакова. Первоначально главные надежды возлагались на союз с Францией. Однако помощь Франции польскому восстанию 1863 г. (20) вызвала резкое охлаждение русско-французских отношений и сближение России с Пруссией, занявшей дружественную России позицию.
В 1870 г. Пруссия разгромила Францию во Франко-прусской войне. Воспользовавшись этим, Россия объявила о денонсации Парижского мира (21). В 1873 г. между Россией, Австро-Венгрией и Германской империей был заключен «Союз трех императоров»
В середине 1870-х гг. в балканских владениях Османской империи развернулось национально-освободительное движение, вызвавшее большое сочувствие России. Обеспечив благожелательный нейтралитет Германии и Австро-Венгрии, Россия начала новую Русско-турецкую войну (1877-1878) и одержала в ней победу . Однако очень благоприятные для России условия Сан-Стефанского мира были по требованию великих держав пересмотрены на Берлинском международном конгрессе в худшую для России сторону (24). Конгресс осложнил отношения России с Германией и Австро-Венгрией.
На Дальнем Востоке Россия, воспользовавшись слабостью Китая, по договорам 1858 и I860 гг. получила Приамурье и Приморье . С Японией в 1855 г. подписан договор, по которому русско-японская граница была установлена между островами Уруп и Итуруп; вопрос о Сахалине не был решен. В 1875 г. по новому договору Япония отказывалась от своих претензий на Сахалин, но получила все Курильские острова. В 1867 г. Россия, опасаясь агрессии Англии, продала США Аляску.
Пленение имама Шамиля (1859) и завершение Кавказской войны (1864) высвободили значительные силы, которые были нацелены на завоевание Средней Азии. В ходе этого завоевания Россия покорила Хивинское ханство и Бухарский эмират (стали протекторатами), Кокандское ханство (ликвидировано) и племена туркмен.