У повісті-казці А. Линдгрен «Мио, мій Мио»! розповідається про життя хлопчика — сироти, який виріс в дитячому притулку, а потім став приймаком в сім’ї, звідки біг із-за поганого з ним звернення. Герой потрапляє в Країну Прекрасного Далека, де і протікає основна дія книги. У цьому творі фантастичне тісно переплітається з реальним.
Країна Прекрасного Далека чарівна, і в той же час усе в ній реально. Її населяють такі ж люди, як і насправді. Тільки дорослі тут дуже красиві, а діти милі і привітні. І головне — тут немає страху, немає пригноблення, холоду і голоду.
Але життя щасливих мешканців Країни Прекрасного Далека увесь час загрожує небезпека. Недалеко від них знаходиться країна жорстокого лицаря Като, що перетворив своє царство на мертвий ліс. Маленький Мио вирішує захистити щастя і свободу поневолених злим лицарем людей. Він вбиває жорстокого Като і визволяє з неволі жителів, які ніколи раніше не бачили сонця. Мио не самотній у своїй боротьбі. Йому допомагають тварини і трави, дерева і гори, йому допомагають і люди: дають хліб, щоб герой вгамував голод, плащ, що робить Мио невидимим, меч, що пронизав груди Като.
У головного героя гаряче і любляче серце. Він не терпить несправедливості, він мужествен. Іноді Мио дуже важко, часом він зневіряється і навіть плаче, але все таки здійснює свій подвиг і стає героєм.
Образ Мио дан в розвитку. Спочатку це найзвичайніший хлопчик, але думка про визначений йому подвиг (про нього розповідається в старій легенді, яку нашептав Мио казковий колодязь), про страждання людей надає йому мужність. До кінця твору Мио набуває і батьківської любові і дружби, домагається виконання усіх своїх заповітних бажань.
Объяснение:
Важнейшими из них являются:
самоубеждение и самовнушение;
самообязательство;
самокритика;
мысленный перенос себя в положение другого человека (эмпатия - т. е. сопереживание);
самопринуждение (самоприказ);
самонаказание и др. (См. дополнительный иллюстративный материал.)
Кратко охарактеризуем данные методы.
1. Метод самоубеждения. Сущность его состоит в том, что ученик, выявив свои недостатки, убеждает себя в необходимости изжить этот недостаток, при этом нельзя ограничиваться только мысленным самоубеждением. Гораздо эффективнее оно становится тогда, когда учащийся будет вслух убеждать себя, т. е. проговаривать вслух тот недостаток, над устранением которого он работает.
2. Метод самовнушения. Его сущность заключается в том, что человек сам стремится воздействовать на собственную психику и чувства, сам, как правило, вслух внушает себе, как будет вести себя или каких действий не будет делать. Воздействие самовнушения обусловливается тем, что, закрепившись в сознании и чувствах ученика, оно определяет его поведение.
3. Самообязательство. Этот метод по своей сущности близок к методу самоубеждения. Суть его состоит в том, что учащийся, задавшись целью преодолеть у себя тот или иной недостаток или выработать какое-то положительное качество, берет на себя определенное обязательство. Для более прочного его закрепления в сознании его необходимо также неоднократно проговорить вслух, в таком случае оно и будет побуждать ученика к достижению намеченной цели и формированию соответствующей привычки.
4. Метод самокритики. Сущность его состоит в том, что ученик, который выявил у себя тот или иной недостаток и поставил перед собой цель изжить его, подвергает себя самокритике с тем, чтобы мобилизовать свои волевые усилия к его быстрейшему преодолению.
Надеюсь оцените ответ.
