Darhaqiqat, hozirgi kunga kelib global muomolarni oldini olish maqsadida kõp tashkilotlarga asos solindi. Biroq ularning kõp qismi maosh olishdan kõpiga yaramaydi. Masalan , shunday tashkilotlar borki, ular faqatgina õz nafsini õylab ish faoliyat yuritadilar. Agar shu ahvol davom etaversa, birinchidan, davlat õz byudjetidan ayriladi, ikkinchidan, atrofimizdagi muommolar ham õz yechimini topa olmaydi. Shunday ekan, ushbu tashkilotlarning egalari, avvalo, õz ishiga sodiq qolib, õz faoliyatini vijdonan olib borishi maqsadga muvofiq bõladi.
Тео́рія ймові́рностей[1] (імові́рностей[2]), тео́рія імові́рності[3] — розділ математики, що вивчає закономірності випадкових явищ: випадкові події, випадкові величини, їхні функції, властивості й операції над ними. Математичні моделі в теорії ймовірності описують з деяким ступенем точності випробування (експерименти вимірювання), результати яких неоднозначно визначаються умовами випробування.
Математичним апаратом теорії ймовірності є комбінаторика та теорія міри.
Теорія ймовірностей виникла і спершу розвивалася як прикладна дисципліна (зокрема, для розрахунків в азартних іграх). Пов'язана з іменами Х.Гюйґенса, Б.Паскаля, П.Ферма. Своїм теоретичним обґрунтуванням зобов'язана Я.Бернуллі, П.Лапласу, П. Л. Чебишову, А. М. Ляпунову.[4][5][6] Систему аксіом теорії ймовірностей сформулював А. М. Колмогоров.[7] Теорія ймовірностей є підґрунтям математичної статистики. Широко вживається для опису й вивчення різноманітних технологічних процесів зважаючи на їх стохастичність.