Борьба вокруг ордынского ярлыка на великокняжеский престол не являлась схваткой сторонников и противников единства Русского государства. В ней решался достаточно частный вопрос — какое из княжеств станет ядром будущего объединения Руси и возглавит борьбу за освобождение от монгольского ига. В XIII—XIV веках раздробленность Руси достигла своего апогея. Владимиро-Суздальское княжество, например, раскололось на 14 княжеств. Великокняжеский престол, несмотря на призрачность своего величия, служил гарантией незыблемости границ княжества.
Прозвище Калита означало «мешок для денег», и связано оно со скопидомством московского князя. При нем Москва стала главным центром собирания сил и средств для грядущей борьбы с монголами. Калита по воле золотоордынских ханов стал главным сборщиком податей с разных русских земель и городов, оставляя значительную часть денег в Москве.
Климко – сирота. щирий, добрий, працьовитий; мужній, вольовий; благородний, чуйний, уважний, турботливий, винахідливий. прагнення навчитися; відповідальний за доручену справу; шанобливе ставлення до дружби . Головний герой виявляє непереборну готовність дійти до заповідної мети, терпляче зносячи важкі випробування. Г. Тютюнник втілив в цьому творі свій ідеал людини у маленькій сирітській душі. Климко носив стільки доброти, милосердя, співчуття до знедолених і стражденних. Він не боявся в 11 років вирушити в далеку дорогу по сіль. Цей маленький лицар ризикував власним життям, щоб врятувати близьку йому людину. Образ Климка вимальовується з автобіографічного життя автора. Вразлива від природи, ніжна душа хлопчика стає ще чутливішою від пережитих подій у дитинстві і ще з малих літ він почувається самотнім, ніким не захищеним мандрівником. Усе своє коротке життя Климко більше піклувався про інших, ніж про себе. Утрати-вши єдину рідну людину, Климко не може опанувати себе, аж поки не виникла потреба опікуватися долею своєї вчительки. Доля немов винагородила хлопчика за високе благородство помислів і вчинків. Але зла було так багато, що воно не дало маленькому добро творцеві лишитися живим. Війна полонила всіх у свої обіймах… . Ця повість страшна своєю правдою про війну і красивою правдою про благородних людей. Схиляючи голову перед пам’яттю дітей, що загинули на війні, ми маємо докласти всіх зусиль, аби не опалював вогонь війни душі дітей.
решение к задаче приложено к ответу