Одна из отличительных черт ислама состоит в том, что в нем четко оговорены положения, связанные с появлением на свет малыша. В основном они регламентируются Сунной (мусульманским священным преданием, основанном на примерах из жизни пророка Мухаммада) и являются не обязательными, но все же очень желательными для исполнения, одобряемыми действиями для благочестивых мусульман. Считается, что придерживаться этих обычаев (суннатов) необходимо для того, чтобы ребенок с самого рождения находился под благотворным воздействием исламской традиции, был защищен от болезней и злых сил.
Первые священные слова
Как только малыш появляется на свет, в его уши проговаривают два призыва к молитве – так называемые азан (в правое ухо) и икамат (в левое). Смысл обряда заключается в том, чтобы пришедшего в этот мир человека уже с первых минут жизни сопровождали слова, исполненные духовного смысла. Как правило, призыв к молитве произносит отец ребенка или другой благочестивый мусульманин.
Тахник: первые вкусовые ощущени
Имянаречение и первая стрижка малыша
На седьмой день жизни ребенка принято давать ему имя. В исламе этому событию уделяется большое внимание, так как имя считается составной частью личности и души человека. Родители, дающие малышу имя, должны позаботиться о том, чтобы оно было благозвучным и имело положительное значение. В одном из хадисов (составляющих Сунны) говорится о предпочтительности наречения детей именами пророков и ангелов.
Акика: жертвоприношение по случаю рождения ребенка
В знак благодарности Всевышнему за рождение ребенка у мусульман считается необходимым принести в жертву барана (за девочку – одного, за мальчика – двух). Этот обряд называется акика и, как правило, совершается отцом ребенка
Обрезание
Это один из старейших религиозных обрядов у мусульман. Обрезание крайней плоти у мальчиков имеет очень древнюю историю: известно, что оно практиковалось еще в III веке до н. э. в Древнем Египте, а возможно, и раньше. Считается, что в то время оно было связано с ритуалом инициации, то есть присвоения юноше статуса мужчины. Также предполагается, что обрезание, принятое у народов, населяющих страны с жарким климатом, имело гигиеническое и профилактическое значение.
Як не розминутися сьогодні з майбутнім 19 Дек
Як не розминутися з майбутнім? Безперечно, йдеться про вибір життєвого шляху. Куди спрямувати свої здібності? Який фах опановувати? Ці питання важливі для кожного з нас. Та на моє. глибоке переконання, це питання слід порушити трохи інакше: слід думати про вибір шляху для України, тоді й особисті питання буде простіше вирішувати. До цього треба докладати зусилля, тоді й вибір нашої життєвої дороги буде простішим. Чому? Та тому, що тоді не буде питання, їхати до Києва чи Дніпропетровська, чи якогось міста в Україні. За деяких обставин, особливо коли підростаюче й молоде покоління докладе зусиль для суспільного добра, ми будемо запитувати себе, де нам краще підвищити свій рівень — у Парижі чи Лондоні, у Будапешті чи Вашингтоні. Ми не можемо ідеалізувати майбутнє, бо ще французький філософ XIX ст. П. Буаст сказав: «Майбутнє — це канва, по якій уява вишиває відповідно до своєї примхи, але малюнок його ніколи не буває вірним». Та це не значить, що про нього взагалі не треба думати, ясна річ, що малюнок може не співпадати, але основні контури будуть промальовані чітко.
Однозначним є те, що Україна є не просто частиною Європи, а інтегрованою її частиною. Не забуваймо також про те, що геопо-літично Україна поєднує схід і захід, перебуваючи в центрі Європи. Хоча, безперечно, у суспільстві доводиться долати залишки посткомуністичних догматів, і це відбувається в дуже непростий б. На жаль, мушу констатувати, що носії російської мови (підкреслюю — не етнічні росіяни, які живуть в Україні, а саме носії, скоріше великодержавницької ідеології, а не російської мови) не тільки чинять спротив європейській інтеграції України, але й створюють нові партії, за гроші залучаючи туди молодих політиків, яких потім будуть навчати, як відстоювати грошові інтереси, а не інтереси України.
А мову будуть використовувати як такий собі — відволікаючий момент, так само, як вони використовують час від часу і проблему Чорноморського флоту. Російські політологи дали цьому визначення: «отвлєкалкі».
Кожен народ має свою історію, яку намагається зберегти неко-ректованою, аби потім не повторювати колишніх помилок. У японців є, наприклад, такі мудрі висловлювання: «Озирайся на минуле, коли хочеш знати майбутнє», «Шануватимеш минуле — знатимеш майбутнє», — вони свідчать про те, що кожна країна в певний період часу проходить якесь випробовування на шляху поступу в майбутнє. І Україна в цьому сенсі не є винятком. Нарешті, слід з великою повагою й увагою ставитися до тих національних меншин, що живуть на території України, адже вона для них стала батьківщиною, — про це ні на мить не слід забувати.
Тож щоб не розминутися з майбутнім, треба добре знати минуле й чітко уявляти собі майбутнє. А для цього має бути воля народу, бажання кращого життя і відданість своїй землі.
