На протяжении всего XX века примерно каждые 10 лет Алтайский край захлестывали сильные наводнения. В эту печальную статистику точно войдет июнь 2014 года: новое стихийное бедствие в районах рек Обь, Бия, Катунь и Чарыш по масштабам разрушений побило все предыдущие рекорды. «Большая вода» держалась больше месяца, стоимость восстановительных работ оценили в 5,9 млрд рублей, а угроза новых сезонных паводков осталась высокой.
Алтайский край относится к числу наиболее подверженных риску наводнений регионов Сибири. Бассейн Оби, образованный слиянием рек Бия, Катунь, Чарыш и Алей, занимает 70% западной и центральной территории края, которая имеет преимущественно равнинный характер.
Одно из первых задокументированных упоминаний о необычайно сильном подъеме воды в районе Барнаула относится к весне 1793 года. С конца XIX века стал осуществляться регулярный учет уровня Оби. В XX веке крупные паводки отмечались в регионе практически каждые 10 лет – в 1920, 1928, 1937, 1954, 1958 и 1969 годах. А после 1985 года критический уровень воды в столице края был превышен 14 раз.
Самые крупные подтопления пришлись на весну и начало лета 1937 и 1969 годов: Обь поднялась на 763 см и 737 см над нулевым уровнем водомерного поста соответственно. В конце 1960-х из-за наложения первой и второй волн паводка высокая вода стояла долго, был нанесен сильный урон Чемальской ГЭС. В последний раз серьезная кризисная ситуация сложилась в 2010 году: из-за сильного промерзания грунта, снежной зимы и быстрого таяния снега Обь в районе Барнаула поднялась на 643 см. Но в начале июня 2014 года новое стихийное бедствие в районах рек Бия, Катунь, Чарыш, а также в Республике Алтай, Хакасии и Туве побило все рекорды.
Весной этого года первый сильный паводок пришел в апреле, когда из-за аномальной жары озера, а в частности Телецкое озеро, расположенное на территории Республики Алтай, стали вскрываться ото льда на три недели раньше обычного срока. Предполагалось, что в этом году паводковая ситуация в регионах России будет благоприятной, так как после мягкой и малоснежной зимы талые воды будут беспрепятственно впитываться в почву. Еще в декабре 2013 года глава МЧС заявил журналистам, что в 2014 году его ведомство катастрофических наводнений не прогнозирует.
Книга пісень» — перша збірка Г. Гейне, що принесла йому славу романтичного поета. Вона вийшла друком у 1827 році, до неї увійшли вірші 1816-1827 років
Збірка складається з трьох частин: «Юнацькі страждання» — кохана з’являється до нього в уяві; «Ліричне інтермецо» — кохання розцвітає у сновидіннях; «Знову на батьківщині» — любов оживає лише в пам’яті поета
Автор: Генріх Гейне
Рік: 1827
Літературний рід: лірика
Жанр: поетична збірка
Стиль: романтизм
Провідний мотив збірки: сповідь ліричного героя, що розкриває формування та розвиток його особистості.
Композиція: 4 розділи - "Страждання юності", "Ліричне інтермецо", "Знову на батьківщині", "Північне море".
"Страждання юності" - ліричний герой страждає від нещасливого кохання до своєї жорстокої коханої (кохана з'являється до нього у сні).
"Ліричне інтермецо" - ліричний герой закохується, але дівчина його не помічає і виходить заміж за іншого (кохання розквітає насправді, але, по шляху, накресленому у сні).
"Знову на батьківщині" - ліричний герой покинув рідні місця і згадує минуле (любов оживає в пам'яті).
"Північне море" - ліричний герой підбиває підсумки, намагається відчути себе необхідною (хоч і маленькою) частинкою Всесвіту.
Особливості збірки Гейне "Книга пісень":
фольклорна манера;
пейзаж - важливий засіб розкриття внутрішнього світу ліричного героя;
наявність іронії (поширюється на зовнішній світ і на внутрішній світ почуттів).
