Видатні композитори
Антоніо Вівальді (1678-1741)
Антоніо Вівальді (італ. Antonio Lucio Vivaldi) - італійський
композитор, скрипаль, педагог, диригент, католицький священик. Ще за життя отримав визнання у Європі як композитор та скрипаль-віртуоз, затвердив нову, так звану“ломбардську” манеру виконання та мав вплив на розвиток віртуозної скрипкової техніки.
Йоганн Себастьян Бах (1685-1750)
Йоганн Себастьян Бах (з нім. Johann Sebastian Bach) – німецький композитор, органіст, клавесиніст і скрипаль. Бульшу частину свого життя він працював при церкві. Його творчі пошуки тісно пов’язані з лютеранською традицією. За 50-річний період творчості лише протягом 5 років інтереси Баха були зосереджені на світській музиці. Один з кращих виконавців на органі у ті часи, Бах створив для цього інструменту твори, які стали вершиною розвитку органної літератури. Творивши практично у всіх музичних жанрах, Бах оминув провідний жанр свого часу – оперу. Композиторові з його глибоким складом думки, далеким від усього поверхневого і розважального, придворна опера була абсолютно чужа.
Георг Фрідріх Гендель (1685-1759)
Г. Ф. Гендель – одне з найбільших імен в історії музичного мистецтва. Видатний композитор епохи Просвітництва, він відкрив нові перспективи в розвитку жанру опери і ораторії, передбачив багато музичних ідей наступних століть, зокрема – оперний драматизм К.В.Глюка, громадянський пафос Л. ван Бетховена, психологічну глибину романтизму. «Ви можете зневажати кого і що завгодно, – говорив Б.Шоу, – але ви безсилі перечити Генделю».
Крістоф Віллібальд Глюк (1714-1787)
К. В. Глюк – видатний оперний композитор, який здійснив у другій половині XVIII ст. реформу італійської опери-seria і французької ліричної трагедії. Велика міфологічна опера, що переживала найгострішу кризу, знайшла у творчості Глюка якості справжньої музичної трагедії, наповненої сильними почуттями, що возвеличує етичні ідеали вірності, обов’язку, готовності до самопожертви.
Франц Йозеф Гайдн (1732—1809)
Творчий шлях Й. Гайдна – великого австрійського композитора, старшого сучасника В. А. Моцарта і Л. Бетховена – тривав близько п’ятдесяти років та охопив всі етапи розвитку віденської класичної школи – від її зародження в 1760-х роках аж до розквіту творчості Бетховена на початку 19-го століття. Разом з Моцартом та Бетховеном Гайдн сформував і довів до рідкісного рівня досконалості стиль так званого віденського класицизму. Початки цього стилю лежать ще в епосі бароко, а пізній його період, виражений у творчості Гайдна, Моцарта та Бетховена, підводить безпосередньо до епохи романтизму.
Вольфганг Амадей Моцарт (1756-1791)
Творчість геніального австрійського композитора Моцарта вражає своєю багатогранністю. Проживши неповних 36 років, він створив безліч творів у всіх існуючих в його епоху жанрах і формах. Але, на відміну від Гайдна, основне значення якого полягало в області інструментально-симфонічної та камерної музики, Моцарт залишив у всіх жанрах, в яких він писав, твори неминущого значення. Його симфонії, опери, твори для хору з оркестром, квартети, тріо, сонати, концерти однаково значні і досі вважаються найвищим рівнем музичної думки. Як музикант він синтезував усі досягнення минулого, довівши до досконалості всі музичні жанри і перевершивши майже всіх своїх попередників.
Людвіг ван Бетховен (1770-1827)
Геніальний композитор, творчість якого носить епохальний характер. Будучи разом з Гайдном та Моцартом одним з основоположників віденського класицизму, мистецтво Бетховена є поворотною точкою від епохи класицизму 18 ст. до епохи романтизму 19 ст., а його вплив на творчість декількох наступних поколінь європейських композиторів неможливо переоцінити.
Франц Шуберт (1797-1828)
Франц Шуберт – перший видатний композитор-романтик, який за своє коротке життя (прожив лише 31 рік) встиг сказати нове слово в музиці, ставши одним з родоначальників нового напряму – романтизму.
Роберт Шуман (1810-1856)
Творчість Шумана позначила зрілий етап музичного романтизму з його загостреною увагою до відображення складних психологічних процесів людського життя. Фортепіанні та вокальні цикли Шумана, багато з камерно-інструментальних, симфонічних творів відкрили новий художній світ, нові форми музичного вираження. Музику Шумана можна уявити собі як низку надзвичайно містких музичних миттєвостей, що відобразили мінливі і дуже тонко розрізнені душевні стани людини.
Михайло Глінка (1804-1857)
В особі Михайла Глінки російська музична культура вперше отримала композитора світового значення. Спираючись на багатовікові традиції російської народної та професійної музики, досягнення та досвід європейського музичного мистецтва, Глінка завершив процес формування національної композиторської школи, ставши першим російським композитором-класиком.
Народный устный игрищный театр продолжал существовать, но в то же время стали организовываться церковношкольный, боярский и царский придворный театры, хотя и отличавшиеся друг от друга, но оказывавшие один на другого влияние. Резкое их разграничение произошло лишь в XVIII веке.
Народные массы первыми создали театр нового типа. Инициаторами его были городские слобожане, мелкое духовенство и волго-донское казачество. Ремесленники, выходившие из сельских местностей на отхожие промыслы в города, в 30-х годах 17 века имели свой кукольный театр, получивший впоследствии название театра Петрушки. В театре Петрушки рассказывалось о том, как молодой парень, придя в город на заработки, поддается городским соблазнам и начинает гулять и бесчинствовать. Конец представления соответствовал религиозным взглядам того времени: черт уносил молодца в ад.
Постепенно содержание представлений Петрушки изменялось, появлялись все новые варианты. Но главное оставалось неизменным: Петрушка - это веселый, озорной, ловкий и непобедимый герой народной кукольной комедии. Зрители с восторгом следили, как он одурачивал и побеждал духовенство и представителей власти. Он долгое время оставался любимым героем кукольного театра.