ответ:Свої твори Едгар По писав, на відміну від більшості американських письменників XIX ст., літературною англійською мовою. Оригінальність його творчості і його літературні герої багатьом європейцям видавалася несумісними з панівним уявленням про унормованість, пуританство, обивательську безбарвність американського суспільства, його раціоналізм й прагматизм, бездуховність, ворожість усьому інтелектуальному. Звідси пішло не раз повторене твердження про чужість По духові Сполучених Штатів. Лаконічно це висловив Бернард Шоу:
«Як міг з'явитися в Америці цей найвитонченіший художник, справжній аристократ літератури?»
У цьому твердженні лише частка правди. Хоча він не відтворював у реалістичних образах життя американців, По дуже американський письменник. Як продовжувач прозової традиції свого сучасника Вашингтона Ірвінга і опонент поетів-трансценденталістів, як художник, що відгукувався на читацькі потреби земляків, писав про те, що цікавило і хвилювало саме його співвітчизників, і, нарешті, як автор сатир на американську діловитість, беззастережний оптимізм та хвалькуватість, на пресу і літературу США, він був безперечно національним митцем.
Характерні особливості життя батьківщини відбилися в інтелектуальній своєрідності багатьох його оповідань, у культі раціо, в науково-фантастичній тематиці, особливому інтересі до технічних винаходів, оспівуванні вченого, подорожанина, піонера нових земель. За життя американського майстра незвичність його натури й певна ексцентричність поведінки викликали в багатьох сучасників водночас і заперечення, і хворобливий інтерес. Ось як характеризує Едгара По прихильна до нього близька знайома літераторка Френсіс Сарджент Осгуд:
«Я завжди вважала його взірцем витонченості, шляхетності і великодушності…
Його гарна гордовита голова, темні очі, які блищали сяєвом обраності, сяйвом почуття і думки, його манери — все це було поєднанням невимовної величі та ніжності… Особливою величчю здавалася мені проста й поетична душа Едгара По. Він був веселий, щирий, дотепний, інколи стриманий, чи вередливий, як розбещена дитина, але навіть під час найважчої літературної праці він знаходив ласкаве слово, добру усмішку до лагідної, молодої та обожнюваної дружини і до всіх гостей ставився уважно й люб'язно. Нескінченно годинами проводив він за столом… Завжди старанний, терплячий, записуючи своїм прегарним письмом чудові фантазії, котрі безперервно породжував його блискучий і гострий розум»[47].
Акробатика — это вид спорта, разновидность гимнастики, которая включает в себя упражнения на гибкость, ловкость, прыгучесть, балансировку и силу. Стоит отметить, что данный вид физической активности далеко не всем доступен, он требует физической подготовленности, здоровья и постоянных тренировок под руководством профессионала. Поэтому рекомендуется заниматься акробатикой с раннего детства. Сделав даже маленький перерыв в тренировках, человек уже не сможет вернуться к форме.
История развития акробатики Акробатика возникла очень давно. По изображениям на сохранившихся сосудах, памятниках, фресках установлено, что она была известна еще в Древнем Египте около 2300 года до н. э. Без акробатических выступлений не обходились народные праздники. В Древней Греции также занимались акробатическими упражнениями, о чем свидетельствуют археологические раскопки. Кроме того, следы этого вида спорта обнаружены на Крите, Кносе, Агиа-Триаде. В 420 году до нашей эры в Риме была распространена пляска на гончарном вертящемся круге с элементами акробатики. В домах богатых римлян жили акробаты и фокусники. Имеются исторические сведенья про акробатов, которые выполняли гибкие упражнения на шесте.
С появлением феодализма увеличилось влияние церкви в обществе, вследствие чего развитие акробатики замедлилось. В XVI века вышла первая книга, содержащая руководство для профессионалов. Ее автор Тюккаро попытался подробно описать техническую сторону акробатических упражнений. В XIX веке акробатические упражнения с быками встречались в северной Нигерии (африканское племя фульбе), в южной Индии (племя мораван), в Пиринейских горах. В конце XIX века вышла книга «Акробатика и акробаты» автора Стрели, в которой описывались жанры артистов и техника некоторых акробатических упражнений
Еще есть много видов акробатики , я перечислю виды акробатики такие как специальная акробатика , Спортивная акробатика, Танцевальная акробатика и Цирковая акробатика*
Удачи
Объяснение:
