Каждый из нас ставит себе определённые рамки при выполнении чего-либо. Кто-то готов рискнуть и совершить нечто большее, чем мог раньше. Всё зависит от его Именно поэтому в центре внимания автора текста поднимается проблема безграничности человеческих возможностей. По мнению Д. Гранина существует ряд причин, по которым люди не выявляют до конца свои истинные Например, незнание самого себя приводит к боязни рискнуть и претворить что-то значимое в жизнь, или же в предложениях 8-9 автор указывает на то, что не совершённые ошибки также ограничивают пределы наших возможностей. Человек сам создаёт себе границы, постоянно опасаясь чего-то, однако если он позволит себе ошибиться, то он сможет вновь попробовать и исправиться, тем самым совершенствуя самого себя. Именно избавление от сомнений и страхов может привести к увеличению вариаций своих возможностей.
По словам автора, «каждый может куда больше, чем ему кажется, — он и смелее, чем он себя считает, и выносливее, и сильнее, и при Большинство людей недооценивают себя и перестают идти к чему-то большему, считая, что уже достигли максимума, но если же каждому дать волю своим истинным силам, то результат удивит, так как он будет превосходить всё сделанное раньше.
Источник: https://www.kritika24.ru/page.php?id=77416
Объяснение:
Орфографический навык - это сложный навык. Он создается в процессе длительных упражнений и основывается на более простых навыках и умениях таких как:
1)Навык письма
2)Умение анализировать слова с фонетической стороны
3)Умение устанавливать морфемный состав слова и вычленять из слова
4)Умение подвести орфограмму под соответствующее ей правило.
Орфография - единообразие передачи слов и грамматических форм речи на письме.
Как написать грамотно?
1)Наберите терпение и морально настроитесь
2)Много читайте
3) Читайте вслух
4)Переписывайте каждый день 10 страниц из книги
5)Учите наизусть тексты
6) Регулярно занимайтесь
7) Занимайтесь в паре
8)Пиробретите орфографический словарь
9)Создайте словарь ваших трудных слов
10) Используйте школьный прием
ответ:Наполеон I Бонапарт, французький державний діяч, блискучий полководець, імператор, був уродженцем Корсики. Там він з'явився на світ в 1769 р., 15 серпня, в М. Аяччо. Їх дворянська сім'я жила небагато, ростила вісьмох дітей. Коли Наполеону було 10 років, його віддали у французький отенський коледж, але вже в тому ж році він опинився в Брієннському військовому училищі. У 1784 р. став слухачем Паризької військової академії. Отримавши після її закінчення звання лейтенанта, з 1785 р. починає служити в артилерійських військах.
Французька революція була зустрінута Наполеоном Бонапартом з величезним ентузіазмом, в 1792 р. він стає членом Якобінського клубу.
Перші ж перемоги Наполеон визнав достатньою підставою для того, щоб заявити про себе як про особу самостійної. Тому Директорія охоче відіслала його у військову експедицію в далекі краї - Сирію і Єгипет (1798-1999). Вона закінчилася поразкою, але як особисту невдачу Наполеона її не розцінили, тому що він залишив армію самовільно, щоб в Італії битися з військом Суворова.
Проведена ним внутрішня політика була спрямована на всебічне зміцнення особистої влади, яку він називав гарантом збереження революційних завоювань. Їм було зроблено низку важливих реформ у правовій, адміністративній сфері. Багато наполеонівські нововведення лягли в основу функціонування сучасних держав і є чинними до теперішнього часу.
Коли Наполеон прийшов до влади, його країна воювала з Англією та Австрією. Попрямувавши в новий італійський похід, його армія переможно ліквідувала загрозу кордонам Франції. Більш того, в результаті військових дій їй виявилися підпорядковані практично всі країни Західної Європи. На тих територіях, які не увійшли безпосередньо до складу Франції, Наполеон створив підвладні йому королівства, де правителями були члени імператорської родини. Австрія, Пруссія і Росія змушені були укласти з нею союз.
Перші роки перебування при владі Наполеон сприймався населенням як Батьківщини, людина, породжена революцією; його оточення багато в чому складалося з представників нижчих соціальних верств. Перемоги викликали почуття гордості за країну, національний підйом. Однак тривала близько 20 років війна неабияк втомила населення, до того ж в 1810 р. знову почалася економічна криза.
Буржуазія була незадоволена необхідністю витрачатися на війни, тим більше, що зовнішні загрози давно пішли в минуле. Від її уваги не вислизало, що важливим фактором зовнішньої політики було прагнення Наполеона розширювати рамки своєї влади, захищати інтереси династії. Імператор навіть розлучився з Жозефіною, першою дружиною (в їхньому шлюбі не було дітей), і в 1810 р. пов'язав долю з Марією-Луїзою, дочкою австрійського імператора, чим викликав невдоволення багатьох співгромадян, хоча від цього союзу народився спадкоємець.
Крах імперії почалося в 1812 р. після того, як російські війська здобули перемогу над наполеонівською армією. Потім антифранцузька коаліція, в яку, крім Росії, увійшли Пруссія, Швеція, Австрія, розгромила імператорське військо в 1814 р. і, вступивши в Париж, змусила Наполеона I відректися від престолу. Зберігаючи титул імператора, він виявився в якості засланця на невеликому О. Ельба в Середземному морі.
Тим часом французьке суспільство і армія відчували невдоволення і побоювання у зв'язку з тим, що в країну повернулися Бурбони і яка емігрувала знати, що сподівається на повернення колишніх привілеїв і майна. Втікши з Ельби, 1 березня 1815 р. Бонапарт рушив на Париж, де був зустрінутий захопленими криками городян, відновив військові дії. Цей період його біографії залишився в історії під назвою «Сто днів». Битва при Ватерлоо 18 червня 1815 привела до остаточного і безповоротного поразки війська Наполеона.
Поваленого імператора відправили в Атлантичний океан на острів св. Олени, де він був полоненим англійців. Там пройшли останні 6 років його життя, наповнені приниженням і стражданнями від раку. Саме від цієї хвороби, як вважалося, 51-річний Наполеон помер 5 травня 1821 р. Проте пізніше французькі дослідники прийшли до висновку, що справжньою причиною його смерті-було отруєння миш'яком.
Взято: