М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
matvak
matvak
21.06.2021 01:44 •  Экономика

Примеры нарушения и защиты прав потребителей

👇
Ответ:
alla5051
alla5051
21.06.2021

нарушения:

просроченная продукция

грубость покупателям 

перестикеровка этикеток со сроком годностей 

обвез ,обсчет покупателя

 

защита:

отъем лицензии 

штрафные санкции 

 

4,4(29 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:

Першим містом, яке почало виготовлення монет, вважається Ольвія, заснована в 647-646 р. до н. е. Вже у VI ст. до зв. е. Ольвія випускала свої перші монети, які, на відміну інших давньогрецьких грошей, виготовлялися за іншою технологією. Коли в інших грецьких містах-державах монети карбувалися, ольвіополіти їх виливали у спеціальних формах-матрицях. Перші відомі монети називалися асами і на вигляд нагадували дельфінів .

Набагато найчастіше на українських землях зустрічаються монети стародавнього Риму: срібні денарії імператорської епохи часів правління імператорів Траяна, Луція, Андріана, Марка Аврелія, Коммода та ін.
Перші власні монети стали карбувати за князя Володимира Великого (980–1015), вони називалися київськими златниками та срібниками. Наразі відомо багато зразків цих князівських монет. Златник Володимира мав вагу 4,4 р., срібник — довільну вагу від 1,73 до 4,68 р. На лицьовій стороні цих монет карбувалися зображення самого князя, на зворотному — княжий родовий знак (тризуб). Великої ролі економіки ці монети не грали, а були більш символом величі і влади князя Володимира.
За часів, коли Україна входила до складу СРСР, у обігу перебували гроші радянського зразка — карбованець. Також за часів СРСР назва «рубль» українською мовою офіційно перекладалася як «карбованець»; найменування «карбованець» було зазначено на радянських банкнотах у числі найменувань титульними мовами всіх республік Союзу. Відповідно до позначень «крб» маркувалися товари, україномовна друкована продукція та ін .
В результаті проведення всенародного Референдуму Україна проголосила свою незалежність у 1991 році і випустила власні гроші, які називалися Купонами[22].

Одноразові відрізні купони було запроваджено листопаді 1990 року й друкувалися до грудня 1991 року на аркушах формату А4 як із водяними знаками, і без них. Купони мали силу лише у невідрізаному стані — у аркушах і з печаткою організації: відділення пошти, інституту, заводу, ощадкаси, їх видавшей[23].

Відрізані купони без печаток у центрі листів вважалися недійсними.

Вони видавалися разом із зарплатою і мали гаситися: проколюватись або штампуватися в магазині. З січня до вересня 1991 року на купонах друкувалася область, наприклад: ХАР - Харківська, ДОН - Донецька; з жовтня по грудень 1991 купони були єдині для всієї України. 12 січня 1992 року, із запровадженням купоно-карбованця, відрізні купони припинили ходіння.
1992 року у Франції, Італії та Канаді були надруковані банкноти з новою валютою — гривнею. У 1992—1993 роках під час операції «Щит України» контейнери з новою валютою було переправлено на Україну морським шляхом та повітрям під охороною співробітників спецпідрозділу «Альфа». Робота зі створення банкнот проходила під егідою комісії Верховної Ради України з питань економічних реформ та управління народним господарством, а також комісії з питань культури та духовного відродження. У цій роботі взяли участь народні депутати України Леонід Танюк, Павло Мовчан, Дмитро Павличко, Володимир Яворівський, Іван Заєць та ін.[24]

Ескізи банкнот розглядав Президія Верховної Ради під головуванням Леоніда Кравчука, яка затвердила ескізи, підготовлені В. Лопатою.

200 гривень 2000

Відповідно до президентського указу № 762/96 Л. Д. Кучми від 25 серпня 1996 року «Про грошову реформу в Україні» (опублікованому 29 серпня 1996 року), гривня було запроваджено як грошової одиниці 2 вересня 1996 года[25].

2 вересня 1996 року розпочався обмін купоно-карбованців на гривні у співвідношенні 100 000 карбованців = 1 гривня. З цього дня у банках видавалися лише гривні. До 16 вересня до платежу приймалися і карбованці, і гривні. Після цього обмін можна було зробити лише у банках. Процедура обміну тривала до 1998[26].

2 вересня 1996 року Національний банк України ввів у обіг банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 та 100 гривень. 22 серпня 2001 року в обіг введено банкноту номіналом 200 гривень. 15 вересня 2006 року в обіг введено банкноту номіналом 500 гривень.

Объяснение:

Лучший ответ плс

4,4(62 оценок)
Ответ:
gornovayaveron
gornovayaveron
21.06.2021
Это не выгодно с экономической точки зрения. "Бесплатный сыр только в мышеловке" - гласит народная мудрость. Чтобы разобраться в этом вопросе нужно подумать: откуда берутся пирожные? Этот вопрос простой. Его нужно просто испечь. Но для этого нужно купить необходимые нам продукты: муку, повидло, сгущенку, сахар и тд. За всеми этими ингредиентами мы отправимся в магазин. Но в магазине просто так их нам никто не отдаст, ведь нужно заплатить деньги за продукты. Получается, чтобы сделать хотя бы одно пирожное нужно платить деньги. Ни одному производителю не выгодно сначала платить деньги за продукты, затем печь (при чем бесплатно), а потом ходить и раздавать сладости направо и налево. Получается,что он будет покупать продукты за свои деньги, печь, раздавать , а взамен кроме " ", которое как известно в карман не положишь, ничего не получит. Такими темпами вскоре у него просто закончатся деньги чтобы покупать продукты необходимые для пирожных. Именно поэтому все продается не за просто так, а за деньги.
4,7(75 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Экономика
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ