Податки у тому чи іншому вигляді існують зі стародавніх часів (наприклад, у Давньому Єгипті та Римській імперії вони вже були), тому часто сприймаються як майже невід’ємний аспект людської цивілізації. Не дивно, що питання про їх призначення стягнення, розмір та вплив викликають гарячі дискусії. Зараз, коли розвиток технологій призводить до постійних змін у суспільстві — це особливо актуально.
Якщо у давні часи податки найчастіше витрачалися на ведення воєн, то зараз держава збирає податки не лише для виконання безпекової функції, але й на надання широкого переліку суспільних благ та послуг (включно з правоохоронними органами, громадською інфраструктурою, освітою та охороною здоров’я).
Попри те, що поняття оподаткування з’явилося досить давно, податки в сучасному розумінні виникли близько 200 років, тому вперше податок на доходи запровадила Велика Британія 1799 року. США запровадили податок на доходи фізичних осіб 1861 року. На початку XX століття у найбільших промислових економіках світу податкові надходження становили менше 10 % ВВП, сьогодні цей показник у деяких розвинених країнах сягає понад 40 % ВВП. Великі відмінності в обсягах оподаткування та «розмірах держави» у світі можна пояснити різними уподобаннями та потребами суспільства в наданні йому державою благ та послуг з урахуванням існуючих обмежень. У багатьох європейських країнах громадяни сплачують відносно високі податки натомість отримуючи багато суспільних благ і послуг, недоступних у країнах з низькими податками. З іншого боку, є уряди неспроможні збирати достатню кількість податків для фінансування суспільних благ, необхідних суспільству.
Рисунок 1. Податкові надходження відносно ВВП на душу населення, 2017
Щоб мати можливість порівнювати країни, ВВП на душу населення було скориговано відповідно до цін у різних країнах та вказано у міжнародних доларах
Відмінності між державами у податках та надходженнях від них залежать від цілей уряду та його здатності ефективно збирати податки. Згідно з дослідженням МВФ, країни з нижчим рівнем корупції отримували в середньому на 4 % ВВП більше податкових надходжень, ніж країни з вищим рівнем корупції.
Яким має бути оптимальне оподаткування?
Існує багато теоретичних досліджень про те, як отримувати від податків оптимальні результати. Теорія оптимального оподаткування розв’язує задачу максимізації суспільного добробуту з урахуванням ряду обмежень (економічних, політичних, інформаційних тощо). Однак теорія не завжди допомагає в розробці конкретної системи оподаткування, яку можна було б реалізувати на практиці. Наприклад, найменше викривлює ринки та є «найзручнішим» з точки зору адміністрування фіксований податок. Це визначена сума податку, яку сплачують усі. Проте фіксований податок не розрізняє багатих та бідних і тому вважається несправедливим. У реальному житті різні люди мають різну платоспроможність. Окрім того, в межах суспільства існують різні погляди на те, які блага та послуги держава повинна надавати громадянам та скільки податків вона має збирати. Тому максимізація доходів — не єдина характеристика гарної податкової системи.
Объяснение:
нашла длинное
понятие «производство» в обыденном сознании ассоциируется обычно с процессом изготовления, создания определенных осязаемых, или материальных, благ. однако в науке оно имеет более широкое, универсальное содержание. называют производством любую деятельность по использованию естественных ресурсов, включая ресурсы самого человека, для получения как осязаемых, так и неосязаемых (нематериальных) благ.
включит в производство, скажем, картофеля не только его выращивание и уборку, но и перемещение его в пространстве (транспортировка) или во времени (хранение). аналогичным образом он определит как производство оказание самых разнообразных услуг (медицинских, образовательных, консалтинговых и т.
правда, между производством хлеба и зрелищ, знаний и правосудия, информации и энергии так много «технологических» различий, что предложить единую теорию производства до сих пор не удалось и вряд ли удастся в будущем. поэтому, а также в силу ряда причин, роль такой общей теории выполняет теория материального производства, понимаемого как процесс превращения (трансформации) производственных ресурсов в выпуск (продукт).
теория производства изучает, прежде всего, соотношение между количеством применяемых ресурсов и объемом выпуска. методологически теория производства во многом симметрична теории потребления, с тем, однако, отличием, что основные ее категории имеют объективную природу и могут быть измерены в определенных единицах меры.