Объяснение:
Известно, что магниты, обращенные друг к другу одноимёнными полюсами (например, северными), отталкиваются, а разноимёнными — притягиваются. Кусочек железа, находящийся вблизи магнита, притягивается к нему. При этом он «намагничивается», то-есть сам становится как бы магнитиком. Сила притяжения или отталкивания будет различна в зависимости от того, в каком месте и на каком расстоянии от магнита находится другой магнит или кусочек железа. Обычно говорят, что магнит создаёт вокруг себя магнитное силовое поле или просто магнитное поле. Другими словами, в пространстве вокруг магнита действуют магнитные силы. Величина магнитного поля в каком-либо месте пространства поблизости от магнита определяется
Сила тяжіння — сила, що діє на будь-яке фізичне тіло, що знаходиться поблизу поверхні Землі або іншого астрономічного тіла.
За визначенням, сила тяжіння на поверхні планети складається з гравітаційного тяжіння планети і відцентрової сили інерції, викликаної добовим обертанням планети[1][2].
Решта сил (наприклад, тяжіння Місяця і Сонця) через їхню малість не враховують або вивчають окремо як тимчасові зміни гравітаційного поля Землі[3][4][5].
Сила тяжіння надає всім тілам, незалежно від їх маси, однакового прискорення[6] і є консервативною силою[7].
Сила тяжіння {\displaystyle {\vec {P}}}{\displaystyle {\vec {P}}}, Що діє на матеріальну точку масою {\displaystyle m}m, обчислюється за формулою[6]: {\displaystyle {\vec {P}}=m{\vec {g}}}{\displaystyle {\vec {P}}=m{\vec {g}}}, де {\displaystyle {\vec {g}}}{\displaystyle {\vec {g}}} — прискорення, що надає тілу[ru] сила тяжіння, яке називається прискоренням вільного падіння[8].
Якщо в межах протяжного тіла поле сил тяжіння однорідне, то рівнодійна сил тяжіння, які діють на елементи цього тіла, прикладена до центру мас тіла[9].
На тіла, рухомі відносно поверхні Землі, крім сили тяжіння, також діє сила Коріоліса[10][11][12].