пусть объем сосуда v . масса воды равна m(воды)=ρ(воды)*vмасса m(ртути)=ρ(ртути)*v. где символ "ρ" плотность. число молей воды n(воды)=m(воды)/μ(воды)n(ртути)=m(ртути)/μ(ртути). где μ- молярная масса. число молекул воды n(воды)=n(воды)*nan(ртути)=n(ртути)*na. na число авагадро. оно постоянно. молярную массу смотришь в таблице менделеева, плотности в таблицах.число атомов воды =n(воды)/3.т.к вода трехатомная. число атомов ртути=числу молекул ртути т.к ртуть одноатомная. отношение числа атомов воды к-ртути=n(воды)/(3n(ртути))=n(воды)*na/(3n(ртути)*na)=n(воды)/(3n(ртути))=m(воды)*μ(ртути)/(3m(ртути)*μ(воды))=ρ(воды)*v*μ(ртути)/(3ρ(ртути)*v*μ(воды))==ρ(воды)*μ(ртути)/(3ρ(ртути)*μ(воды))=1000*207.2/(3*13600*18)=0.28< 1 следовательно атомов ртути больше в ~3,57 раз: )
Объяснение:
Юпі́тер — п'ята та найбільша планета Сонячної системи. Відстань Юпітера від Сонця змінюється в межах від 4,95 до 5,45 а. о. (740—814 млн км), середня відстань 5,203 а. о. (778 млн км). Разом із Сатурном, Ураном і Нептуном Юпітер класифікують як газового гіганта.
Юпітер більш ніж удвічі масивніший за всі інші планети разом узяті; він майже в 318 разів масивніший за Землю. Однак маса Юпітера недостатня, аби перетворитися на зорю, подібну до Сонця: для цього його маса мала б бути ще в 70—80 разів більшою. Тим не менш у надрах Юпітера відбуваються процеси з досить потужною енергетикою: теплове випромінювання планети, еквівалентне 4·1017 Вт, що приблизно вдвічі перевищує енергію, яку ця планета отримує від Сонця. Вірогідним джерелом такої енергії є гравітаційне стиснення.
Планета була відома людям з глибокої давнини, що знайшло своє відображення в міфології і релігійних віруваннях різних культур: месопотамської, вавилонської, грецької та інших. Сучасна назва Юпітера походить від імені давньоримського верховного бога-громовержця.
Низка атмосферних явищ на Юпітері — такі як шторми, блискавки, полярні сяйва, — мають масштаби, що на порядки перевершують земні. Примітним утворенням в атмосфері є Велика червона пляма — велетенський шторм, відомий ще з XVII століття.
Юпітер має 79 супутників, найбільші з яких — Іо, Європа, Ганімед і Каллісто — було відкрито 1610 року. Останні 12 було відкрито лише у 2018 році[3]. Дослідження Юпітера здійснюють за до наземних і орбітальних телескопів, з 1970-х років до планети було відправлено 8 міжпланетних апаратів НАСА: «Піонери», «Вояджери», «Галілео» та ін. У 2011 році було запущено автоматичну міжпланетну станцію Юнона (англ. Juno, також Jupiter Polar Orbiter, розроблена НАСА і Лабораторією реактивного руху), яка розпочала детальні дослідження Юпітера 4-го липня 2016 року.